Щоранку о 09:00 в Україні оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Кожен ранок ми згадуємо всіх загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Сьогодні згадуємо мешканця міста Ізмаїл Вульпе Володимира Сафронійовича, який загинув від рук російських окупантів у березні 2025 року.
Як повідомляє міський голова міста Ізмаїл Андрій Абрамченко, народився Володимир 6 січня 1990 року в селі Джугастрове Березівського району. Був молодшим сином у багатодітній родині. У 2012 році Володимир разом із мамою переїхав мешкати до Ізмаїлу, що став для нього другим домом.
Після закінчення школи Володимир працював різноробочим, вантажником, зокрема займався й доставкою. Був добрим, щирим та працьовитим чоловіком, що ніколи не відмовляв у допомозі.
Мама чоловіка мала інвалідність та не мала змоги самостійно пересуватися, тож Володимир завжди був поруч, турбувався про неї та допомагав у повсякденному житті.
У серпні 2024 року чоловік доєднався до Сил безпеки та оборони України. Свій військовий обов’язок виконував на посаді стрільця-номера обслуги 1-го механізованого відділення, 2-го механізованого взводу у 100-ій окремій механізованій бригаді. Разом із побратимами виконував бойові завдання на Донеччині.
Серед бойових товаришів отримав позивний “Вульф”. Під час здійснення чергового бойового виходу воїн отримав важке поранення. Але вже після лікування та реабілітації захисник знову повернувся у стрій.
«Я ж буду тримати слово. Я сказав, що повернуся. І повернувся», — говорив Володимир рідним.
19 березня 2025 року під час бойового чергування в районі населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області, внаслідок скиду вибухового пристрою з ворожого БпЛА військовий загинув. Однак ще тривалий час вважався зниклим безвісти, що давало надію його рідним.
Проте вже у вересні 2026 року звістка офіційно підтвердилась. А 30 вересня воїна змогли провести в останню путь та поховати на Алеї Слави нового кладовища міста Ізмаїл.
Інтернет-видання Бессарабії
