Щоранку о 09:00 в Україні оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Кожен ранок ми згадуємо всіх загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Сьогодні згадуємо уродженця села Тузли Білгород-Дністровського району Міхова Анатолія Івановича, який загинув від рук російських окупантів у вересні 2026 року.
Як повідомляє Тузлівська територіальна громада, народився Анатолій 7 листопада 1981 року в селі Тузли. Однак його дитинство та юність минули в селі Базар’янка. Після закінчення одинадцяти класів загальноосвітньої школи Анатолій посав працювати будівельником
Згодом отримавши посвідчення водія став займатися пасажирськими перевезеннями. Був призваний на строкову військову службу, але через численні травми після ДТП був списаний.
У цивільному житті Анатолій встиг створити й власну родину та разом із дружиною Мариною виховував сина Івана та дочку Поліну. Разом родина мешкала у Білгороді-Дністровському.
З 19 вересня 2024 року захисник виконував бойові завдання в Черкаській області, місті Золотоноша. Був водієм-сапером інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти, 156-го зенітного ракетного полку імені Максима Кривоноса.
За сумлінне та професійне виконання військового обов’язку був неодноразово нагороджений командуванням, зокрема нагрудним знаком «Ветеран війни».
29 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Рикунь Вишгородського району Київської області захисник загинув внаслідок влучання реактивного шахеда через численні вогнепальні та осколкові поранення.
3 жовтня у селі Базар’янка військовослужбовця провели в останню путь та поховали на місцевому кладовищі, віддавши загиблому належну шану.
Інтернет-видання Бессарабії
