Подвійна скорбота, біль і сум спіткали село Олександрівку Петропавлівської громади, що на Саратщині. Відразу двоє молодих односельців загинули на цій нещадній війні…
Ігор Аршер народився в 1989 році. Хлопець рано втратив батька, який передчасно помер. Але попри цей факт, він виріс у нормальній сільській сім’ї, став порядним та працьовитим чоловіком. Останніми роками Ігор, як і багато молодих людей з села, жив і працював в Одесі. Звідти й відправився на фронт, коли ворог розпочав повномасштабне вторгнення.
Петру Смаль було лише 27 років, він народився в рідному селі в 1995 році. Після отримання освіти хлопець тривалий працював у місцевому сільгосппідприємстві трактористом, водієм, а потім теж поїхав шукати кращої долі до Одеси. Але підступний напад Росії на нашу землю змусив його змінити мирну працю на військову. Довелося побувати у найгарячіших точках фронту, тричі отримати поранення та зустріти останній бій. Олександрівці згадують хлопця як привітного, врівноваженого та роботящого хлопця.
Обидва юнаки ніколи не скривдили нікого ані словом, ані справою, – кажуть односельці. Обидва не встигли побудувати справжньої сім’ї та народити дітей на радість та втіху рідним. Самотніми залишилися наречені, невтішними матері, зажуреними рідні та близькі. Вони так чекали, так сподівалися зустріти своїх захисників із Перемогою…
Село і громада вшанували пам’ять своїх героїв на колінах, низько вклонившися їм за мужність, самовідданість та жертовність. Поховали військових на місцевому кладовищі, в рідній землі.
Інтернет-видання Бессарабії
