В Україні 16 січня вшановують захисників Донецького аеропорту. Махала хоче нагадати про історичний захист аеропорту у 2014 році та про уродженців Болградського району, які його захищали.
Всеукраїнський день пам’яті кіборгів був встановлений з ініціативи українських воїнів, які 242 дні захищали Донецький аеропорт. Бої за аеропорт тривали з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року і закінчилися після повного руйнування старого і нового терміналів аеропорту. В обороні аеропорту також брали участь волонтери та медики.
У Донецькому аеропорту та селищі Піски протягом цього періоду воювали спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці 79, 80, 81, 95 окремих аеромобільних і 93 окремої механізованої бригади, 57 окремої мотопіхотної бригади, 90-го окремого аеромобільного і 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійці полку «Дніпро-1», Добровольчого українського корпусу (ДУК) та інші.
У період з 18 по 21 січня 2015 року внаслідок підриву окупантами термінала ДАП загинули 58 воїнів, тому 21 січня було ухвалено рішення відвести українських військовослужбовців з нового терміналу, який був повністю зруйнований і не придатний для оборони.
Захищаючи Донецький аеропорт, загинуло понад 200 українських захисників, поранено понад 500. Багатьох із них нагороджено державними нагородами, декого – посмертно.
Одним із загиблих за Донецький аеропорт став уродженець села Владичень Болградського району Віктор Кожурін, якого посмертно нагороджено медаллю «За оборону Донецького аеропорту».
Обороною аеропорту керував наш знаменитий земляк із Болграда Максим Миргородський, який має позивний «Майк». Він перший в Україні повний кавалер бойового ордена Богдана Хмельницького 1, 2 і 3 ступеня.
Ще 2018 року в інтерв’ю «Радіо Свобода» він розповів, що відбувалося на тому маленькому шматочку української землі, скромно промовчавши про свої заслуги.
Наведемо невеликі витяги з цього інтерв’ю.
«Є люди, які кажуть: «Цей аеропорт нікому не був потрібен». А ви там були? Ви думаєте, що той боєць, який там не спав, не їв, той, який возив боєприпаси, ризикуючи згоріти разом із ними, – він це просто так робив?! Моя думка: ви їм ноги повинні цілувати! І завжди пам’ятати про тих, хто своє життя віддав. Кожен боєць не виконує наказ заради «Майка» чи якогось іншого командира. Він виконує наказ, бо хоче, щоб у його сім’ї не було горя і біди. Ми не за уряд воюємо. Ми боремося за народ, рідних і близьких. Я бачив смерть і не хочу, щоб мої діти, не дай Боже, це побачили. І буде це Донецький аеропорт чи якесь село, яке «не має значення», як хтось каже, але якщо буде потрібно, то в цьому селі ми всі ляжемо. А далі замість «Майка» прийде якийсь інший чоловік і буде битися“
Нагадаємо, у 2024 році Максим Миргородський отримав звання Почесного мешканця міста Болград.
Фото на головній Сергія Лойка
Інтернет-видання Бессарабії
