Сьомого жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання зі звільнення Херсонщини від російських окупантів обірвалось життя мешканця Теплицької громади Болградського району – Дмитра Гранчара. Указом Президента України молодший сержант Гранчар посмертно нагороджений орденом “Золота зірка” та званням Герой України. Сьогодні – друга річниця загибелі військового.
Бессарабія памʼятає свого Героя. Інтернет-видання “Махала” пропонує разом з читачами згадати яким був Дмитро.
Гранчар Дмитро Борисович народився 21 травня 1982 року в грузинському місті Поті. Після цього родина прийняла рішення переїхати на батьківщину батька в село Теплиця. У 1989 році Дмитро пішов до першого класу місцевої школи, а у 1998 році отримав спеціальність електромонтера у Арцизькому професійному аграрному ліцеї.
Військовий шлях Дмитра розпочався 25 травня 2015 року, коли його мобілізували до в/ч 3416 Дніпропетровської області, а далі залишився в армії по контракту. Хоча в жилах Дмитра не текла українська кров, а болгарська, роки служби в ЗСУ показали, що це був справжній патріот України. У кожному бою антену його танка прикрашав український прапор.
На початок повномасштабного вторгнення Дмитро ніс службу в танковому батальйоні 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Оскільки на цей час досвідчених командирів екіпажів, які пройшли реальні бойові дії, було мало, Дмитро у перервах між боями навчав новачків правильно обирати позицію, маневрувати, застосовувати різні види маскування. Ці знання в майбутньому врятували життя не одному бійцю.
Дмитро був відмінним командиром. Він настільки завзято знищував ворогів, що отримав позивний «Дємон». Окупанти знали про його існування і боялися його. У російських соцмережах навіть з’явилося оголошення про нагороду у 25 тисяч доларів «за голову «Дємона», на що Дмитро у відповідь сміявся й казав, що треба почекати, поки ціна виросте до мільйона.
7 жовтня звільняючи село Нова Кам’янка Херсонської області у прямому бою з противником Дмитро загинув. Ворожа ракета влучила в башту танку, де й знаходився командир. Понад місяць побратими не могли забрати тіло воїна з місця трагедії, але як тільки це стало можливим – вони одразу зробили це та передати його тіло родині для урочистого поховання, на яке той заслуговував.
Майже через рік після трагедії Володимир Зеленський підписав Указ, яким відзначив заслуги воїна найвищою державною нагородою – орденом “Золота зірка” та званням Героя України. У квітні 2024 року родина воїна отримала нагороду особисто від Президента України.
Інтернет-видання Бессарабії
