До Ренійської громади прийшла трагічна звістка: на Донеччині, захищаючи країну від російських загарбників, загинув мешканець міста Рені Володимир Власов. Про це повідомила пресслужба громади.
Загиблому воїну було лише 25 років, він єдиний син у своєї матері, яка виховувала його одна, а навчався у міській школі №3 (нині ліцей), колектив якого просто вражений звісткою про його загибель.
«1 січня надійшла інформація, що Володя зник безвісти. Для нас це був просто шок, відчуття свята одразу зникло, бо ми всі мами та дуже близько до серця приймаємо такі новини. Але ми до останнього сподівалися, що він знайдеться. Нехай, можливо, пораненим, у шпиталі, але таки живим. І ось сьогодні ми довідалися, що Володя загинув. У мене просто немає слів, я була просто вражена», – розповіла журналісту інтернет-видання «Махала» його колишня класна керівниця Світлана Маджар.
За словами вчительки, яка ледве стримувала сльози, Володимир був дуже старанним учнем, брав участь у різноманітних шкільних заходах.
«Сім’я у нього дуже порядна. Мама завжди цікавилася шкільними справами сина, і він дуже трепетно ставився до мами, переживав за неї. Володя був спокійний, він ніколи не встрявав у бійку, ніколи не йшов на конфлікти. Був поступливим, толерантним, дуже уважним до всіх. Я ніколи не чула, щоб він сварився з однокласниками або грубо висловлювався. Я ніколи не могла подумати, що у когось із мого випуску, а це був мій перший випуск після декрету, який я вела з 5 по 11 клас, буде така трагічна доля. Я завжди була впевнена, що ось мої випускники здобудуть освіту, працюватимуть, створять свої сім’ї, а ми, вчителі, завжди буде за них радіти і пишатися їхніми досягненнями. І тут таке… Просто у голові не вкладається», – каже Світлана Маджар.
У школі, як і багато хлопчаків, Володимир захоплювався риболовлею, бігали на Дунай із вудкою зі своїм близьким другом, з яким у всьому один одного підтримували.
«Я завжди говорила, що Вовчик буде самим-самим і чоловіком, і батьком, і другом добрим. Він був справді дуже гарним хлопцем. Дай Боже, щоб у кожній родині були такі діти, як він, а для вчителів такі вихованці, як Володя, – це справжнє щастя. Він був дуже господарський, ніколи не відмовляв, якщо просили допомогти. Я сьогодні весь день згадую про Володю та його однокласників теплі моменти, від яких душа радіє, а розум відмовляється вірити, що його більше немає. Йому б жити, жити та жити. Клята війна! Стільки молодих життів вона вже відібрала!», – продовжує наша співрозмовниця.
За її словами, вона зустрічала свого учня вже після закінчення школи, коли він уже служив у Ізмаїльському прикордонному загоні.
«Він завжди мені казав, що йому подобається на службі, був дуже задоволений, міг допомагати рідним. І нікому на думку не могло спасти, що все так обернеться і так рано обірветься його життєвий шлях», – сказала на завершення Світлана Маджар.
Інтернет-видання «Махала» висловлює щирі співчуття родині загиблого Володимира Власова. Про дату похорону буде повідомлено додатково.
Інтернет-видання Бессарабії
