1 жовтня в Україні відзначають одразу кілька важливих дат — День Святої Покрови, День українського козацтва та День захисників і захисниць України. До цих символічних свят Баннівський будинок культури поділився історією місцевого жителя — Миколи Буюклі з Болградського району, який у 2023 році став до лав Збройних Сил України, передає інтернет-видання “Махала”.
Микола народився 30 грудня 1985 року в болгарській родині. Перші роки життя провів у селі Городнє, де відвідував дитячий садок і робив свої перші кроки у пізнанні світу. З 1991 року родина остаточно переїхала до Баннівки, де хлопець пішов до місцевої школи. Згодом він вступив до Одеського державного економічного університету на факультет міжнародної економіки й заявив про себе не лише як здібний студент, а і як переможець факультетського турніру з шахів.
“Його тягнуло до всього незвіданого — «хлопчачі пригоди» були невід’ємною частиною його зростання. Однією з таких «пригод» стала риболовля: то був і спосіб перевірити терпіння, і можливість трохи заспокоїти свій гарячий норов. А якщо вона супроводжувалася й хорошим уловом – то це взагалі тішило його серце відчуттям перемоги. Він не ділив людей на «своїх» чи «чужих», на багатих чи бідних — умів однаково ставитися до кожного. Тому завжди мав багато друзів. Але якщо вважав, що хтось неправий — стояв до кінця, доводячи це, хай би що там було”, — розповідають у Баннівському будинку культури.
У школі Микола проявляв свій характер: умів організувати інших, завжди відстоював власну позицію. Його відзначали як здібного учня, який швидко схоплював нове та допомагав іншим. З дитинства він був душею колективу — і на уроках, і на спортивному майданчику, і в культурному житті села.
“Ще зі школи він захопився спортом, і це захоплення стало справжньою пристрастю протягом багатьох років. Футбол, волейбол — там він міг проявити і силу характеру, і жагу до перемог. Були тут і поразки, і перемоги. Так, у 2008 році команда села Баннівка зазнала поразки, але вже наступного, 2009-го, під капітанством Миколи вони здобули перемогу у футболі — досягнення, яким він по-справжньому пишається!”, — підкреслили в Баннівському будинку культури.
З початком повномасштабної війни рідні пригадують його слова: «Якщо буде потрібно — піду боронити країну». Вже у 2023 році Микола приєднався до лав Збройних Сил України. Відтоді життя його близьких втратило спокій: мати залишилася сама (батька не стало кілька років тому), і кожен день для неї перетворився на справжнє випробування.
За спогадами сестри, взимку 2024 року, саме на Різдво, Микола повідомив їй про нове бойове завдання. Після цього довго не було жодних новин, і рідні жили у стані сильного занепокоєння. Мати згадувала, що на Водохреще молилася за сина з особливою вірою й відчаєм, благаючи про диво. І воно сталося: вже наступного дня Микола знову вийшов на зв’язок. Хоч він отримав поранення й обмороження ніг, але залишився живим.
“Знаємо точно, що попереду у нього ще багато амбіцій, планів, цілей недосягнутих, які чекають своєї черги. Сьогодні родина, близькі, друзі чекають його повернення. Адже попереду в Миколи ще є багато перемог: у коханні, у створенні сім’ї, у щирих радощах життя. Він знову гратиме на гітарі серед друзів, сміятиметься, як колись, і залишатиметься тим самим Миколою — добрим, упертим, принциповим, справжнім. А ще є обіцянка Баннівському будинку культури – обов’язково повернутися й вийти з нами на сцену і розділяти з нами радість творчості!”, — зазначили в Баннівському будинку культури.
Інтернет-видання Бессарабії
