Росія щосили сприяє нагнітанню страхів європейців щодо дефіциту газу взимку. Вона знижує постачання газу, щоб не дозволити країнам ЄС підготувати достатні запаси на зиму. Чим це загрожує європейським країнам і чи встигне за цих умов Україна підготуватись до зими?
Путін розраховує на те, що стрімкі ціни на енергоносії та можливий дефіцит цієї зими переконають Європу схилити Україну до перемир’я на умовах росії та зняти заборону з «Північного потоку-2». Наскільки реалістичними є такі сподівання путіна?
До війни Євросоюз на 40% залежав від блакитного палива з росії, щорічно споживаючи 155 млрд. куб. м російського газу. Наразі за надуманим приводом техобслуговування газоперекачувального агрегату магістралі «Північний потік-1», а насправді через політичні мотиви кремль «видає» Європі близько 20% звичайного обсягу газу. Геополітичне протистояння підняло ціни на газ до рекордного рівня. Спотова ціна газу в Європі в серпні подолала позначку 3200 доларів за тисячу кубометрів.
Проте Євросоюз переглянув свої енергетичні стратегії і загалом надав впевнену відповідь на путінський шантаж.
Країнам ЄС вдалося напередодні опалювального сезону на два місяці раніше запланованого заповнити до 80% свої підземні газові сховища, чого достатньо, щоб забезпечити газом домогосподарства, лікарні та об’єкти критичної інфраструктури. Крім того, більшість країн ЄС зобов’язалися зменшити витрати газу до 15%, що видається цілком реалістичною метою.
Хоча у росії заявили про повне припинення з 1 вересня постачання газу до Франції, залежність країни від російського газу виявилась дещо перебільшеною. В енергетичному балансі країни провідну роль відіграє атомна енергія. Так, за даними Міжнародного енергетичного агентства, 2020 року з усієї спожитої у Франції енергії 42,3% припало на атомну енергію, 28,3% на нафту, 16,1% на газ, 12,6% на відновлювальні джерела. За оцінками експертів, Франція вже має достатні запаси газу на зимовий період та очікує збільшення приблизно на 50% постачання алжирського газу.
У Німеччині, яка найбільше залежить від російського газу, на тлі панічних новин прозвучала навіть пропозиція Вільної демократичної партії для заповнення газосховищ на зиму тимчасово відкрити «Північний потік- 2». Ця пропозиція не була підтримана більшістю німецьких політиків. Фактично за рахунок екстрених заходів економії та збільшення імпорту з Північно-Західної Європи (Норвегії та Нідерландів) питання створення запасів газу на зиму німецька влада успішно вирішує. Газосховища заповнюються швидше, ніж планувалося, вже на початок вересня буде досягнуто поставленої на жовтень мети в 85% заповнення.
ЄС узгодив амбітний план Repower EU, який передбачає надання 300 млрд. євро на заміщення російського газу та включає диверсифікацію його постачання.
В перспективі в рамках програми заміщення російського газу ЄС планує збільшити до 35 млрд. куб. м виробництво біометану. В якості альтернативи російському газу Україна спроможна у найближчі роки запропонувати ЄС біометан обсягом до 1 млрд. куб. м.
Шантаж кремля також прискорив перехід Євросоюзу на відновлювальні джерела енергії – за планами, до 2030 року їхня частка становитиме 63%.
Щорічне споживання України – 18,5-19 млрд. куб. м газу. Сьогодні до газосховищ закачано 12,2 млрд. куб. м. До кінця року видобуток газу державними видобувними підприємствами складе близько 3 млрд. куб. м, приватними компаніями – близько 3-4 млрд. Ситуація ускладнюється тим, що частина українських підземних сховищ та газовидобувних підприємств перебувають на окупованих територіях або там, де тривають активні бойові дії, зокрема у Харківській області (близько 50% обсягів українського видобутку газу).
Тобто потреби українських побутових споживачів в опалювальний сезон 2022-2023рр. будуть цілком забезпечені.
Незважаючи на спроби путіна використати блакитне паливо в якості зброї політичного тиску і шантажу на Європу, можна стверджувати, що ніхто з провідних європейських країн не відмовиться від політики підтримки України у війні проти росії.
В умовах європейської стратегії повної відмови від російського газу Україна має посилити інтеграцію до європейського ринку та стати його невід’ємною частиною.
Інтернет-видання Бессарабії
