Влада пояснила це тим, що українці, які хочуть залишитися в Молдові, мають інтегруватися у суспільство й знайти собі роботу та житло, а не залежати від виплат та центрів тимчасового розміщення. Про це пише місцеве видання NM.
З серпня 2023 року Міністерство праці та соцзахисту на підставі стратегії EXIT закрило 15 центрів розміщення біженців. Наразі залишилося 37 центрів, у яких мешкають 1934 особи або близько 2% усіх українських біженців у Молдові. До вересня 2024 мінпраці планує закрити ще вісім.
Представник міністерства праці та соцзахисту, голова управління «Політики у сфері соціальних послуг» Теодор Вікол пояснив, що мова йде суто про центи тимчасового розміщення. Країна продовжуватиме допомагати вразливим верстам населення, тобто людям з особливими потребами, багатодітним матерям та літнім людям.
Взагалі, за його словами, планувалося, що люди будуть жити у центрах до 90 днів, поки йде період адаптації, а далі починатимуть працювати та винайматимуть собі жило самі, відповідно й місця у центрах завжди будуть для тих, хто тільки приїхав.
Однак у цій стратегії є прогалини, які не можуть зрозуміти у владі – через приток українців жителі Молдови втричі підняли ціни на житло, тож навіть працюючи коштів вистачить хіба на оренду, а на комунальні послуги та їжу з одягом вже нічого не залишиться.
Думку влади журналісти почули, проте саму стратегію подивитися не змогли. На їх запит було надіслано лише два накази, а щодо повного тексту зазначили, що його зараз змінюють, тож повний текст буде опубліковано пізніше.
В офісі народного адвоката тим часом стурбовані реалізацією стратегії EXIT. На думку омбудсмена Чеслава Панько, той факт, що міністерство праці не опублікувало стратегію та відповідні документи, створює передумови для її довільного трактування та реалізації на місцях.
За його словами, біженці, які не підпадають під переселення до іншого центру, можуть отримати допомогу на оренду житла, якщо доведуть наявність джерел доходу, які дозволять їм платити орендну плату і після завершення програми, однак ті, хто не підпадає під ці “норми”, залишаться поза системою захисту і ризикують залишитися на вулиці.
“Незважаючи на заявлену у стратегії мету інтегрувати біженців у спільноту, її реалізація призводить до зворотного ефекту — руйнування їхніх соціальних зв’язків. Більшості біженців, які живуть у центрах розміщення, вдалося створити соціальні мережі взаємодопомоги, інтегруватися в місцеві спільноти, дізнатися та скористатися соціальними послугами поблизу центрів. Їм доведеться починати все спочатку у чужій країні”, – зазначив він.
Крім того, попри те, що українські біженці з тимчасовим захистом у Молдові мають право на працевлаштування, у підсумковому звіті Refugee Response Plan за 2023 рік, опублікованому на сайті УВКБ ООН, зазначають, що працевлаштування залишається серйозною проблемою для українських біженців у Молдові. За останні півтора року було працевлаштовано лише 1283 українців.
Тож де та за що жити біженцям – незрозуміло, адже на роботу влаштуватися складно, зарплати маленькі, а оренда занадто дорога. Проте стратегія ще у розробці й можливо отримає якісь зміни, що полегшать життя українцям за кордоном.
Інтернет-видання Бессарабії
