У Росії нова стратегічна ціль – зупинити експорт українського зерна через Чорне море. Інтенсивні обстріли українських портів, які діяли в рамках Чорноморської зернової ініціативи, та порту Рені тому доказ. Чим армія РФ атакувала Одещину, скільки це коштувало країні-агресорці та які наслідки руйнувань для України в контексті майбутнього експорту? Дізнавалися журналісти видання “Forbes Ukraine”.
17 липня Росія офіційно оголосила про вихід із «зернової угоди». Формально у РФ намагалися пов’язати вихід із перемовин ударом по Керченському мосту, якого нібито завдала українська сторона. Але насправді тактика зернового шантажу була послідовною, почалася задовго до цього й навряд чи якось залежала від атаки на Кримський міст.
Після припинення домовленостей Росія одразу перейшла до агресивної тактики масованих ракетних ударів по об’єктах зернової логістики. А також погроз завдати ударів по будь-яких кораблях, що пливуть у напрямку України.
Фактично в цьому випадку президент РФ Володимир Путін навіть не намагався створити видимість, що ці удари мають хоч якусь військову ціль.
Захід виявився неготовим відповісти на загострення з боку Путіна. Питання не стільки в самій «зерновій угоді», скільки в наступних кроках РФ – масованих ракетних ударах по цілій низці об’єктів зернової логістики України й заявах про блокування північної акваторії Чорного моря.
Якщо раніше Росія принаймні намагалася аргументувати свої ракетні обстріли військовими цілями, у разі ракетного удару по зерновому терміналу чи ангарах для зберігання зерна на Одещині неможливо знайти бодай якийсь опосередкований військовий фактор.
24 липня Росія пішла на черговий крок загострення, здійснивши атаку безпілотниками на порт Рені. Саме дунайські порти могли стати альтернативним шляхом перевезення Україною принаймні частини зерна у разі повного блокування одеської акваторії. Але РФ подала чіткий сигнал, що атакуватиме і цей напрям української логістики.
За період з 18 по 24 липня Росія випустила в бік Одеської області щонайменше 75 ракет та близько 100 БПЛА. Загальна їхня вартість – понад $280 млн. Унаслідок ракетних ударів було знищено більш як 460 000 т зерна й кілька зернових терміналів. Десятки людей дістали поранення.
Російська армія для удару по українських портах застосовує більшість наявних у неї засобів. Під час атак використовують крилаті ракети «Калібр», які запускають з кораблів та підводних човнів, ракети Х-59 та Х-22 повітряного пуску, а також «Онікс» та «Іскандер» наземного пуску.
Таким чином, українська ППО не може сконцентрувати свої засоби на одному типі цілей. А одночасне перехоплення різних типів цілей – складне завдання, яке потребує насиченої протиповітряної оборони. До всього ракети «Іскандер» та «Онікс» складні для перехоплення. Балістичні ракети «Іскандер-М» поки що успішно перехоплюють лише комплекси Patriot, які захищають небо над Київщиною.
Ракети «Онікс» мають свою особливість. Це переоснащена протикорабельна ракета, яка летить низько над поверхнею моря (10 м) й непомітно підлітає до своєї цілі. Більшість комплексів ППО не можуть помічати цілі на такій низькій висоті.
Потенційно ці ракети на кінцевому етапі польоту можуть збивати сучасні комплекси ПРО, такі як Patriot та SAMP-T. Але їх треба достатньо багато, аби закрити всі морські об’єкти.
Аби Україна не переміщувала більше комплексів ППО на південь, ворог також продовжує завдавати потужних ударів по північних областях. 26 липня армія РФ випустила по Україні 36 ракет. Повітряну тривогу було оголошено в усіх північних областях.
Росія також нещодавно атакувала острів Зміїний. Вона намагається уникнути потенційного сценарію розміщення на острові українських ППО для перехоплення ракет у морі.
Тож тактика російських повітряних атак стає дедалі складнішою та продуманішою, ніж це було раніше.
Очевидно, загроза для українських портів лишатиметься доти, доки Росія контролює Крим та має змогу розміщувати там свої кораблі й завдавати удари з наземних пускових платформ. А Україна має отримати значно більше сучасних комплексів ППО, аби захистити південь.
Інтернет-видання Бессарабії
