Декілька місяців тому блогер з Білгород-Дністровського Сергій Крайнюк через своє відео звернення привернув увагу до старовинних інформаційних тумб, які збереглися в місті. Після цього підприємиця Алла Гінак запропонувала профінансувати їхнє відновлення. Ідея, яка спочатку здавалася просто мрією, поступово перетворилася на реальний проєкт. Про те, як відбувається реставрація та які історії Аккермана планують відобразити на старовинних конструкціях, Сергій розповів журналістці інтернет-видання «Махала».
За словами Сергія Крайнюка, він разом із краєзнавцем Олександром Маркевичем створює історичний контент про Аккерман. Під час однієї зі зйомок вони розповіли про старовинну інформаційну тумбу на вулиці Ізмаїльській.
Згодом Сергію підказали, що в місті збереглися ще дві подібні конструкції. Одна з них майже загубилася серед заростей, а інша, розташована в Михайлівському сквері, також перебувала в занедбаному стані.
«Обидві стели я знайшов завдяки своїм підписникам. Вони заросли бур’яном і стояли ледве помітними, тому й не дивно було, що про них знало небагато людей», — згадує блогер.
Сергій сфотографував ці споруди та записав відеозвернення до містян під назвою «Давайте помріємо». У ньому він запропонував поміркувати, чи можна було б відновити старовинні конструкції.
Блогер наголошує, що масштабні зміни міського простору потребують значних ресурсів. Наприклад, облаштування набережної, про яке він давно мріє та розповідає у своїх матеріалах, потребує залучення архітекторів і чималих коштів. Натомість відновлення невеликих історичних споруд могло б стати реалістичним першим кроком до оновлення міста.
Так відео, яке починалося із пропозиції просто помріяти, несподівано отримало продовження.
Того ж дня Сергію Крайнюку написала підприємиця Алла Гінак. Вона запропонувала профінансувати реставрацію старовинних тумб. Для блогера така реакція стала несподіванкою.
«Я зрадів, бо не очікував, що контент приверне увагу таких впливових людей і що буде такий результат», — розповів Сергій.
Він почав шукати малярів і штукатурів, щоб взятися до роботи. Однак незабаром фабрика Алли Гінак постраждала від удару російського «Шахеда», тож реалізацію задуму довелося відкласти.
«Через це близько місяця я не порушував питання реставрації, оскільки розумів, що в підприємниці були важливіші справи. Але через деякий час вона сама зателефонувала мені та запитала, як просуваються справи», — розповів Сергій Крайнюк.
До роботи над оформленням тумб долучився художник Ігор Кравець, який має кілька поколінь родинного коріння в Аккермані, цікавиться історією міста та збирає архівні фотографії.
Обговорити концепцію оформлення допомогли директорка краєзнавчого музею Тетяна Біла та начальниця відділу культури Білгород-Дністровської міської ради Ніна Швачка. Разом із ними Сергій визначився, які історичні сюжети варто відобразити на кожній тумбі.
Роботу над оформленням тумби на вулиці Ізмаїльській уже завершили. На ній зобразили відому конку — кінний трамвай, який колись курсував цією частиною міста.
На тумбі біля стадіону планують розмістити зображення газети «Аккерманське слово», яка виходила понад сто років тому, а також відтворити історичні оголошення.
Для тумби в Михайлівському сквері готують інше оформлення: на основі кількох старих фотографій хочуть відтворити вигляд цієї місцевості в далекому минулому.
За словами Сергія, сквер у різні періоди мав кілька назв. Спочатку він був Миколаївським, згодом — Сніжковською площею. У румунський період його називали Міським садом, а за радянських часів — парком імені Леніна.
Тумба в Михайлівському сквері — найбільша з усіх трьох. Її ширина становить 3,5 метра.
Реставрація передбачає не лише відновлення зовнішнього вигляду старовинних конструкцій. Кожну з них хочуть наповнити історичним змістом, пов’язаним із місцем розташування, щоб перетворити колишні інформаційні тумби на своєрідні розповіді про минуле Аккермана.
Пояснюючи, чому старовинні тумби важливі для історії міста, Сергій Крайнюк розповідає про їхню роль у повсякденному житті людей понад сто років тому.
«Ці тумби були в далекому минулому чимось на кшталт сучасних соціальних мереж Facebook чи TikTok. На них не просто розміщували оголошення. Люди приходили сюди, аби дізнатися, що відбувається в місті, що вже сталося та що має відбутися», — говорить Сергій.
За його словами, понад сто років тому не кожен міг дозволити собі купувати газети, адже це було досить дорого. Тому інформаційні тумби були одним зі способів дізнаватися про міські новини та залишатися в курсі подій.
Сергій наголошує, що колись в Аккермані було понад 40 таких конструкцій, а до наших днів збереглися лише три. Саме тому він вважає їх не просто старовинними спорудами, а частиною історичного середовища міста, яку варто зберегти.
Для Сергія Крайнюка цінність старовинних тумб полягає ще й у тому, що протягом десятиліть вони бачили кілька поколінь містян і пережили різні історичні періоди.
«Багатьох мешканців, які останніми могли бачити оголошення на цих тумбах, уже немає в живих», — зазначає він.
За словами блогера, містяни позитивно реагують на реставраційні роботи. Люди зупиняються, схвально відгукуються і кажуть, що ця справа наче світло в кінці тунелю.
Водночас відновлення тумб він вважає лише невеликим кроком до більшої мети — повернення історичних місць у міський простір і створення умов, які зацікавлюватимуть туристів.
«Ми сподіваємося, що втілення таких маленьких проєктів переросте в щось велике. Будь-які великі проєкти завжди починаються з чогось маленького», — зазначає блогер.
Сергій також сподівається, що приклад Алли Гінак надихне інших підприємців і містян, які мають можливість долучатися до розвитку Аккермана.
«Коли я записував відео про ці тумби, я був впевнений, що ідея їх відновлення залишиться тільки мрією. Тепер ця мрія перетворюється на реальний проєкт, який повертає вулицям Аккермана частину їхнього минулого», — підсумував Сергій Крайнюк.
Інтернет-видання Бессарабії
