Шостого травня мешканці села Долинське Ренійської громади відзначили подвійне свято – 233 роки від дня заснування села, яке раніше називалося Анадол, та День святого Георгія Побідоносця. На святі побував журналіст інтернет-видання «Махала».
У місцевому Свято-Георгіївському храмі відбулася Божественна літургія та крестний хід. Отець Михайло, настоятель храму, звернувся до мешканців села з побажаннями миру, добра, здоров’я та благополуччя.
Цього дня пройшли змагання з футболу між ветеранами футболу та молодими спортсменами, змагання з боротьби «тринту», пауерліфтингу.
Для дітей підготували розважальну програму за участю аніматорів з піснями, танцями та хороводами. А ввечері перед Будинком культури відбувся благодійний тригодинний концерт колективів та артистів як місцевого Будинку культури, так і сіл Лиманське, Орлівка та міста Рені. Перед присутніми виступили колективи «Басмалуца» «Хайдучий», «Опінкуца», «Іскорка», «Ягорі», «Флоаре де Мелін», артисти Олена Карагеоргі, Іван Топали, Павло Стогнієнко, Катерина Лунгу, Марія Мунтяну та ін.
Під час концерту відбувався збір благодійних коштів на допомогу ЗСУ.
Із Днем села долинців привітали заступник голови Ренійської міської ради Іван Стадников, секретар міськради Оксана Єфименко, депутат міської ради В’ячеслав Мунтян, старости сіл Ренійської громади, директор Долинської школи Мар’яна Черня та староста Долинського Тетяна Дога.
«Я вдячна односельчанам і насамперед педколективу школи, працівникам Будинку культури, керівництву базових сільгосппідприємств ТОВ «Долинське-Нова» та «Анадол», іншим підприємцям за те, що підтримують село у проведенні таких заходів, за те, що шанують, незважаючи на важкі часи, традиції та звичаї села. Я всім бажаю якнайшвидшої нашої Перемоги», – зауважила Тетяна Дога.
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять всіх, хто склав голови у боротьбі за незалежність України. Серед них і уродженець села Долинське, льотчик, підполковник, Герой України Степан Чобану.
Письменник Бессарабії, протоієрей Михайло Чакир писав: “Анадол – колишнє турецьке село. Після еміграції турків, тут залишаються жити болгари та румуни, які становлять рівні частини мешканців, які жили у невеликому селі з назвою Бужор, за три кілометри на північ від нинішнього Анадол. За розповідями старожилів, назва села Анадол походить від болгарського слова «на долу» – на долині. 1819 року сюди прибули болгарські колоністи. В одному зі статистичних довідників за 1904 рік вказується, що село Анадол було засноване на місці маєтку якогось турка, який прибув із Анатолії у 1791 році. Ця дата підтверджується і в архівних документах Румунії (Замфір Арборе “Географічний словник” 1904).
На території села і на околицях виявлено сліди десяти поселень, вісім з них датуються першими століттями нашої ери (шість із них зі змішаним населенням, у складі якого були слов’яни Черняхівської культури) та два поселення періоду Київської Русі (IX – X століть). Землеміри визначали межу для міста Рені, розташованого за 7 кілометрів від Анадола. Болгари з хутора Бужор (за 3 кілометри на північ від Анадола) залишилися на межі. Пізніше вони кинули хутір і приєдналися до молдаванів, хутір Бужор зник. Болгари заселили північну частину села, а молдавани – південну. Село розділилося на чотири частини: Бужор, Цигліна, Бажень, Мекріш. Перші поселенці носили прізвища Карагеоргій, Станку, Асаржі, Арабаджі, Сайтарли, Куртеві, Станеви, Ганчу.
Жителі села були переважно кріпаками. Свої маєтки мали сім’ї: Фролови, Боїч, Кроітору, Карагеоргій та Поліфрон, якому належало близько 3 тисяч десятин землі”.
Інтернет-видання Бессарабії
