Едіта Карамалак народилася та виросла у місті Болград. Вона найстарша з 4 дітей у родині Карамалак. З початку повномасштабного вторгнення ворога на територію нашої країни родина Карамалак прийняла для себе рішення покинути Україну.
Перші два тижні родина перебувала у Молдові. Біженців зустрічали на митниці та допомагали з житлом через благодійну християнську організацію. Зробити наступний крок було важко, але заради дітей та спокою вони наважились виїхати до Польщі у місто Хелм. Там вони волонтерили місяць, а вже потім переїхали до Варшави.
“Згодом ми з батьками зрозуміли, навіщо Бог нас привів саме до Польщі. Ця країна прийняла до себе найбільшу кількість біженців та багато допомагає зараз Україні. Тому з самого початку нашого перебування у Польщі ми з батьками допомагаємо нашим людям”, – розповідає наша героїня.
Волонтерство для 17-річної патріотки – це те, без чого вона не уявляє своє життя. Приклад вона бере зі своїх батьків.
“Батьки завжди допомагали та підтримували людей як фізично так і духовно. Мій дідусь – пастор церкви ЕХБ у Болграді. Він багато чого зробив та робить для мешканців та гостей нашого маленького міста. Разом з церквою вони годують гарячими обідами літніх людей, роздають продуктові пакети та роблять багато іншого. Війна нас зробила ще ближчими та співчутливими. Тато з мамою з самого початку нашого приїзду у Польщу піклувались про моральний стан біженців та проводили з ними дуже багато часу. Для мене моя родина – не тільки приклад, але й привід для гордості”, – ділиться наша героїня.
Не кожен готов відмовитись від відпочинку та пожертвувати часом для допомоги іншим, але це не про Едіту. Наша героїня розповіла, як вона провела літо та чому воно її навчило.
“Мені вдалося допомогти провести сім дитячих таборах для дітей біженців. Цей час промайнув швидко та цікаво. Я вважаю, що організувати веселий відпочинок для дітей, які відчули та побачили війну, це мій обов’язок”, – продовжує нашу розмову Едіта.
Зараз наша героїна викладає англійську в одному центру для біженців та допомагає роздавати гуманітарну допомогу.
“Через волонтерство та служіння іншим я отримую величезне задоволення”, – підкреслює наша героїня.
Софія Чебан
Інтернет-видання Бессарабії
