У жовтні минулого року ми вже розповідали про Ренато Олівейра та його дітей – Ренана, Луана та Маріанну, які, попри війну в Україні, приїхали з Бразилії до села Острівне Ізмаїльського району, щоб віднайти своє коріння й побачити землю, з якої походить їхній рід. Цю подорож зафільмував Ренан — середній син Ренато, професійний тревел-блогер із багатомільйонною аудиторією в соціальних мережах. Подробиці створення документального фільму дізнавалася журналістка інтернет-видання «Махала».
Документальний фільм «Я знайшов свою втрачену родину в Україні» вийшов у листопаді на YouTube-каналі Ренана Олівейра португальською мовою, а нещодавно стала доступною версія з субтитрами болгарською мовою, аби її могли переглянути глядачі з Болгарії та представники болгарської діаспори з України.
Фільмування подорожі розпочалося ще в аеропорту. Маршрут родини Олівейра пролягав через кілька країн — Болгарію, Румунію, Молдову та Україну. Як пояснює Ренато Олівейра, кожна з цих зупинок була не випадковою й тісно пов’язаною з історією їхнього роду.
«Фільм розповідає про весь шлях нашої подорожі до Східної Європи, якою ми йшли стежками наших предків. Спочатку ми відвідали Болгарію, щоб ближче познайомитися з землею, з якої майже два століття тому вирушили мої прадіди у напрямку Бессарабії. Потім була Румунія, адже на час великої міграції до Бразилії у 1925 році цей регіон належав саме їй. В Молдову нам довелося поїхати, щоб сісти на автобус – це був єдиний спосіб потрапити до України в умовах війни», — розповідає пан Ренато.
Кінцевою точкою маршруту стало болгарське село Острівне на півдні Одещини — місце, з якого понад століття тому розпочався шлях їхніх предків Гергі та Зони Галєвих. Саме звідси вони вирушили до далекої Бразилії в пошуках кращої долі й більше ніколи не змогли повернутися.
«Острівне — це батьківщина моїх дідуся і бабусі. Тут вони народилися, виросли, одружилися, народили двох доньок, а потім вирушили до далекої Бразилії», — ділиться чоловік.
Одним із найзворушливіших моментів стрічки стало знайомство родини з останньою живою родичкою — 98-річною тіткою Марією, яка й досі мешкає в Острівному. Для Ренато ця зустріч стала кульмінацією багаторічних пошуків.
«Першим і головним наміром повернення до витоків був вогонь, який палав у мені ще з часу смерті моїх дідусів і бабусь, майже 50 років тому. Вони поїхали з Бессарабії, але в серці завжди мали бажання ще раз її побачити. На жаль, але цього так і не сталося», — говорить пан Ренато.
Другим важливим мотивом подорожі стало прагнення пізнати родину, яка залишилася в Україні, але про яку в Бразилії довгий час нічого не знали.
«Це були 10 років пошуків — інколи надихаючих, інколи зневірюючих. Лише під час пандемії COVID нам вдалося знайти цю родину. Відтоді ми чекали відповідного моменту, щоб поїхати й познайомитися з ними особисто», — додає Ренато Олівейра.
Символічним став і час цієї подорожі — 100 років від початку міграції родини до Бразилії. Спочатку Ренато планував їхати сам, однак діти вирішили супроводжувати батька.
«Вони поїхали разом зі мною — і це була найбільша радість у моєму житті», — зізнається він.
Автор фільму — Ренан Олівейра самостійно зняв і змонтував стрічку. Попри свій великий досвід у тревел-блогінгу, цього разу він вийшов за межі звичного формату, зосередившись не на географії, а на пам’яті, родинних зв’язках та ідентичності.
«Цей фільм має на меті показати — у форматі медіадокумента — для нинішнього та майбутніх поколінь, як відбувалося відновлення нашого родинного зв’язку», — пояснює пан Ренато.
Стрічка не просто документує подорож — вона розкриває емоційну й історичну глибину повернення до місця, де почалася родинна історія. Це фільм про пам’ять, ідентичність і силу коріння, яке, навіть розірване століттям, здатне знову привести додому.
Інтернет-видання Бессарабії
