Ще зі школи Оксана Павлова знала, що хоче стати лікаркою. Сьогодні вона працює кардіологом і терапевтом в Арцизькій лікарні, очолює експертну команду з оцінювання функціонування людини та продовжує професійно розвиватися попри виклики війни. Про свій шлях у медицині, реформу МСЕК та проблеми сучасної системи охорони здоров’я вона розповіла журналістці інтернет-видання «Махала».
Оксана Павлова народилася в селі Дельжилер Татарбунарської громади й змалку знала, що хоче пов’язати своє життя з медициною. Тож після закінчення 11 класу, коли постало питання вибору майбутньої професії, вона без вагань визначилася зі своїм шляхом.
«З 10 класу я мріяла стати або кардіологом, або терапевтом. В іншій сфері я себе не бачила. У 2013 році моя мрія здійснилася — я вступила на бюджетну форму навчання до Одеського медичного університету на факультет “Лікувальна справа”, який закінчила у 2019», — ділиться Оксана Георгіївна.
Коли настав час проходити інтернатуру, перед молодою лікаркою постала дилема: працювати в Татарбунарській лікарні чи переїхати до Арциза. Вона обрала Арцизьку лікарню, яка вважалася престижнішою, кластерною та відкривала більше можливостей для професійного розвитку молодих спеціалістів.
Для проходження інтернатури Оксану Павлову направили до терапевтичного відділення. Перший рік вона працювала у стаціонарі пліч-о-пліч із досвідченими лікарями — Марією Федорівною Базан, Андрієм Анатолійовичем Мукієнко та Олександрою Дмитрівною Бузіян, яка нині обіймає посаду начмеда та очолює терапевтичне відділення. Саме вони передавали молодій лікарці свій професійний досвід.
На другому році інтернатури Оксані Георгіївні запропонували перейти на денну роботу терапевтом у відділення невідкладної допомоги, де вона протягом двох років заміняла лікарку, яка перебувала у декретній відпустці.
«Згодом я почала поєднувати роботу у відділенні невідкладної допомоги та терапії і працювала в такому режимі до грудня 2022 року після чого пішла у декретну відпустку. З дитиною вдома я була лише рік і знову повернулася до роботи», — розповідає лікарка.
Головною причиною швидкого повернення до професії стало бажання розвиватися як лікарка-терапевт, а нині — і як кардіолог. У 2026 році Оксана Георгіївна завершила навчання за другою спеціалізацією, що дало їй змогу з лютого розпочати прийом пацієнтів у поліклініці Арцизької лікарні як лікарка-кардіолог та водночас продовжити лікування хворих у стаціонарі терапевтичного відділення.
Окрім цього, цьогоріч вона завершила навчання у магістратурі та здобула другу вищу освіту за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування у сфері охорони здоров’я».
Завдяки програмі підтримки молодих лікарів, яка діє в Арцизькій громаді, у 2021 році Оксана Георгіївна стала власницею квартири в Арцизі-2. У перший рік роботи міська рада також оплачувала їй житло. На думку лікарки, саме така підтримка стала вирішальним фактором, який допоміг їй залишитися в Арцизі та будувати тут свою кар’єру.
Розповідаючи про особливості своєї роботи, лікарка зазначає, що сьогодні серед пацієнтів переважають люди пенсійного віку із хронічними захворюваннями. Вона пов’язує це з виїздом молоді за кордон.
«Завдяки тому, що в Арцизькій лікарні зараз є багато сучасного медичного обладнання, лікарям вдається швидше діагностувати захворювання та надавати якісну медичну допомогу. Серед інших нововведень — телемедицина та можливість навчатися дистанційно без відриву від роботи», — каже кардіолог.
Очолюючи експертну команду, Оксана Георгіївна наголошує, що сьогодні основна увага приділяється саме оцінці повсякденного функціонування людини — її здатності до самообслуговування, пересування, навчання та трудової діяльності. За її словами, після реформи вдалося позбутися черг, а комісія у складі 12 лікарів працює злагоджено та постійно комунікує із сімейними лікарями.
«Після реформи МСЕК роль сімейного лікаря ще більше посилилася, адже саме первинна ланка медицини збирає значну частину інформації про стан пацієнта. Від уважності й професійності сімейного лікаря часто залежить, наскільки повно будуть зібрані документи, чи вчасно людину направлять на експертне оцінювання та чи врахують усі супутні захворювання й обмеження», — додає лікарка.
З огляду на те, що українці живуть у реаліях війни, Оксана Георгіївна вважає, що медицина дедалі більше буде зосереджуватися на лікуванні чоловіків із травмами різного ступеня тяжкості та на реабілітації. У роботі експертних команд, на її думку, також зростатиме увага до військових.
Попри труднощі, фізичне й емоційне навантаження, лікарка планує й надалі розвиватися та вдосконалюватися у сфері кардіології, терапії та медичного управління. Медицина — це справа її життя. Їй подобається бути потрібною людям і бачити результати своєї роботи, які надихають не зупинятися на досягнутому.
«Сяючі очі пацієнтів, які виписуються з бажанням жити далі, — це саме той результат, заради якого я працюю. І я дуже вдячна своїм близьким, особливо доньці, за підтримку, яку вони щодня мені дають. Лікарська справа — це моє, і я вірю, що в мене все вийде», — каже Оксана Георгіївна.
Систему охорони здоров’я України в майбутньому вона хотіла б бачити під мирним небом, без війни та корупції, доступною для кожного українця. А для того, щоб залучити лікарів до роботи в селах, де вже сьогодні гостро відчувається нестача медичних кадрів, на її думку, необхідно забезпечити їм рівень заробітної плати не нижчий, ніж у медиків міських лікарень.
Інтернет-видання Бессарабії
