Олександр – водій-санітар медичної служби 184 батальйону 122 окремої бригади Сил ТрО. У 2015 році він служив у прикордонній службі в зоні проведення АТО, а в цивільному житті – займався власним бізнесом. Проте, на другий день повномасштабного вторгнення долучився до спротиву. Історію військового розповіли у пресслужбі бригади.
“Я не планував ніколи бути військовим. Але життя так розпорядилося і з 25 лютого 2022 року – я в строю. Гадаю, так мають чинити всі свідомі громадяни України. Моя родина знала, що я хлопець «спокійний», а тому по-іншому не буде. Тому моє рішення вступити до лав територіальної оборони вони підтримали. Я хотів спершу вивезти їх якнайдалі, у безпечне місце, але вони відмовилися і залишилися вдома”, – розповідає воїн.
У війську Олександр обрав для себе позивний «Двадцять сьомий».
“Двадцять сьомого числа я народився, прийняв присягу, отримав поранення, у списках завжди був двадцять сьомим. У моєму житті безліч подій пов’язано з цією датою і вона мені приносить удачу”, – пояснює чоловік.
З перших днів великої війни «Двадцять сьомий» обіймав посаду стрільця. Згодом пройшов навчання з тактичної медицини і став водієм-санітаром.
“Я прийшов як звичайний стрілець. Пізніше, так вийшло, потрапив на курси медика. Мені сподобався цей напрямок. Я пройшов уже багато різних курсів і постійно намагаюся вдосконалювати свої навички. Зараз я, у першу чергу, медик, а вже потім – водій. Під час евакуації ти ніби стаєш зовсім іншою людиною, умить перемикаєшся. Робиш усе, щоб допомогти побратимам. Важко описати словами, як це працює. А вже після виконаного завдання, особливо тоді, коли евакуація пройшла успішно і вдалося врятувати життя – у тебе надлишок позитивних емоцій. Ти пишаєшся тим, що зміг це зробити, попри все”, – ділиться чоловік.
Найважчі моменти на службі для Олександра – це загибель побратимів.
“Найгірше, що є в нашій службі – бачити, як людина, яку ти вже стільки часу знаєш особисто, віддає своє життя. Морально це дуже важко переживати, а звикнути до цього неможливо”, – зазначається військовий.
Сьогодні підрозділ, в якому несе службу Олександр, виконує бойові завдання на Запорізькому напрямку. Він разом з побратимами відкрив збір на ремонт евакуаційних авто, про який Махала повідомляла раніше. Підтримати збір можна на монобанку.
Після завершення війни Олександр мріє лише про одне – повернутися до свого звичайного цивільного життя, без екстриму та евакуацій.
“У нас обов’язково все вийде і ми з усім впораємося! А зараз я бажаю кожному українцю, передусім, стійкості та вдачі, бо без неї певно нашої нації вже б не існувало”, – сказав на завершення Олександр.
Інтернет-видання Бессарабії
