Застав я цього підтягнутого, порівняно молодого чоловіка, не в тиші просторого кабінету, а в невеликій кімнатці, аскетично обставленій, що скромно притулилася до холу травматологічного відділення лікарні. За винятком операційної, перев’язувальної та іншого, це і є здебільшого робоче місце нашого героя оповідання.
Сьогодні ми говоримо про директора некомерційного комунального підприємства «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Віталія Жнякіна. Ось уже два роки, як він очолює цю непросту структуру, він прийняв на себе частину викликів і резонансних подій місцевого характеру. Не здригнувся, згрупував навколо себе команду однодумців. Тих, хто в один акорд виконує свою благородну місію – стоять на варті нашого здоров’я.
Віталію Володимировичу, чесно кажучи, дещо дивно звучить ваша посада – генеральний директор. Всі ми звикли, якщо керівник лікувального закладу, то це головний лікар.
З 2019 року Кабмін посаду головного лікаря відмінив. З того часу по всій Україні це директори, генеральні директори. До того ж, наша лікарня кластерна, а це значно вище по рангу за інші лікувальні організації. Отож, посада генерального директора затверджується міськвиконкомом, міською радою. Наша міська лікарня багатопрофільна, оскільки в ній функціонують пологове, дитяче, стоматологічне відділення. В лікарні працюють 619 людей, в тому числі, висококласних спеціалістів.
І все ж, існує якась різниця між посадою головного лікаря і генерального директора?
Ні. Та й так прописано в ідентифікаторі професій.
А чи є можливість у нашій багатопрофільній міській лікарні повністю забезпечити лікуванням жителів громади?
Звичайно. Це вже зробили заздалегідь. До того ж, якщо наш заклад відноситься до рангу кластерного, це ніби міні-обласна лікарня в Одеської області. А ось Татарбунарський, Саратський та інші заклади визнані, як лікарні загального профілю. Тут Кабмін України своєю компетенцією затверджує ті чи інші лікарні, які саме мають приєднатися до нас.
Це буде окреме питання. А мене цікавить таке. Як доводиться виживати установі в такий, прямо скажемо, непростий час?
На даний час Білгород-Дністровська міська лікарня має 21 пакет послуг, затверджений Національною службою здоров’я. Два роки тому, саме коли я прийняв посаду генерального директора, мені передали лікарню з 12 пакетами послуг. Це можливість, згідно Закону, заробляти гроші для виживання. За ці два роки картина радикально змінилася. Навкруги у сусідів штати скорочуються, а в нас навпаки – збільшуються. До того ж, всі співробітники працюють на повну ставку, ніяких роздріблень. Звісно, ми не такі вже й супер заможні, але й не такі бідні…
Віталію Володимировичу, раніш казали, що кадри вирішують все…
В цьому є своя правда життя. Наскільки я знаю, ви самі нещодавно перебували у нас на лікуванні та бачили, що в відділеннях, як ніколи, з’явилось багато молодих співробітників-лікарів, медсестер. Наразі у нас проходять навчання півтора десятка інтернів по всіх відділеннях. В пологовому, дитячому, кардіологічному, реанімаційному відділеннях досить успішно працюють молоді спеціалісти. Колектив лікарів значно помолодшав, і це добре.
А як справи з оплатою роботи професіоналам?
Новоспечений лікар, який тільки-но прийшов на роботу, заробляє не менш 20 тисяч гривень. Значно виросла заробітна плата і у медсестер.
Можна сказати, що наша лікарня в змозі надавати безоплатні послуги?
Звісно. Зараз немає тих людей, які б залишились без медичної допомоги. До нас звертались і безхатьки, і малозабезпечені – всі пацієнти прооперовані, всім необхідним забезпечені. Нікому в допомозі з боку медицини ми не відмовляємо.
Наскільки я знаю, за останні роки міська лікарня значно «обросла» новим устаткуванням, обладнанням…
Так і є. Майже кожні 3-4 місяці ми закуповуємо нове обладнання. Все це робиться за кошти бюджету міської ради, Кабміну України та клопотань депутатів Верховної Ради. Підтримуємо дружні відносини з владою міста, владою області. Але не тільки думаємо про нове обладнання. Щільно зайнялися ремонтами відділень. В бюджет міста вже закладені кошти на ремонт неврологічного відділення. Сумно, але таке захворювання, як інсульт, значно «помолодшав», а це потребує додаткових ліжко-місць та певних умов по елементарному комфорту.
Зрозуміло. А тепер повернемося до резонансного в свій час у нас в регіоні питання. Так-так, це факт злиття, чи як казали деякі, «поглинання» міською лікарнею районної лікарні.
Всі ці «жахи» вміло надумані. Слава Богу, все в минулому. Так от, в котрий раз пояснюю, що є вище озвучена мною сьогодні в нашій розмові, постанова Кабінету Миністрів. В неї чорним по білому написано: «Білгород-Дністровська районна лікарня повинна приєднатися до Білгород-Дністровської багатопрофільної лікарні, зформувавши єдину кластерну лікарню». Крапка. Все інше – від не дуже розумних і сумлінних політиків району.
Але ж, це певне навантаження на міську лікарню?
Ніякого навантаження! Все має бути тільки для блага пацієнта. Всі лікарі районної лікарні, які бажають продовжити свою благородну місію, забезпечаться роботою. До речі, на сьогоднішній день більшість пацієнтів у наших відділеннях – люди з району. Для колективу докторів немає значення, чи хворий з району, чи з міста.
А скажіть, будь ласка, ви нині депутат міської ради?
Так і є.
Тобто, ви зараз депутат і практикуючий лікар. Ви ж, практикуєте?
Практикую.
І, до того ж, генеральний директор установи. Як вам вдається все це робити одночасно? У вас є своє хобі, або, хоча б, час на відпочинок?
Травматологія – це і моя робота, і відпочинок, і хобі. Ось так. Щодо посади генерального директора, депутатської роботи, то тут намагаюсь завжди підходити до кожного випадку зважено, не гарячкувати, бо за кожним питанням і проблемою конкретні люди. Наші з вами люди. Я замісник голови депутатської комісії міськради з охорони здоров’я.
Ви віруюча людина?
Звісно.
Можна спитати, про що ви просите нашого Господа, коли звертаєтесь до нього з молитвою?
По-перше, про свою сім’ю, про здоров’я всіх дорогих мені людей. Я прошу Бога про мир на нашій землі, про вільну й незалежну Україну та її процвітання.
Дякую вам, Віталію Володимировичу, за інтерв’ю.
Інтернет-видання Бессарабії
