У місті Білгород-Дністровський є старовина вірменська церква Успіння Пречистої Богородиці XIV століття. Раніше вона була однією з трьох церков вірменської спільноти міста, сьогодні – єдина збережена і є памʼяткою архітектури національного значення. Журналісти інтернет-видання “Махала” побували у церкві та поспілкувалися з її наглядачем Анатолієм.
Згідно з історичними фактами, які розміщенні у вільній енциклопедії Білгород-Дністровщини “Аккерманіка”, будівля вірменської церкви існує як мінімум із 1650-х років. 1770 року храм мав форму примикаючої до південної стіни будівлі, яка тяглася зі сходу на захід, з притвором у західній частині. У 1810-х роках церкву розширили у напрямку заходу. 1831 року у дворі, на півдні, відкрили церковно-приходську школу.
1940 року радянська влада відібрала церкву у вірменської спільноти міста, проте за часів румунської адміністрації (1941—1944) вона продовжила функціонувати. 1945 року радянська влада знову відібрала церкву у вірменів та розграбувала її майно. 1960 року у церкві створили Музей атеїзму, що привело до зруйнування інтер’єру храму, а 1963 року в ній розмістили міський планетарій.
За часів незалежної України в приміщенні церкви розташовували базу археологічної експедиції. 2011 року почався процес повернення церкви вірменській спільноті, який закінчився успіхом у кінці 2013 року. Після цього були проведені археологічні роботи та розроблений проєкт реставрації, який представили містянам 2014 року.
На території церкви розташований сарматський склеп III століття н. е., який перенесли сюди з піщаного кар’єру на східній околиці міста.
Також на території розташовано памʼятний знак на згадку про невинно вбитих жертв армянських погромів в Баку та Сумгаїті наприкінці 20 століття.
Сьогодні в Білгород-Дністровському проживає близька 250 вірменів. Вони дуже шанують свою історію та культуру, а тому церква повноцінно функціонує.
«Сьогодні церква активна, кожного дня з 9:00 по 14:00 вона приймає прихожан, проводяться служби. Радіємо, що церква живе і вдалося її відновити після занедбаного стану», – ділиться доглядач храму Анатолій.
Більше про історію та сьогодення церкви дивіться у відео.
Інтернет-видання Бессарабії
