Карина Острова — вокалістка, чий творчий шлях починається з невеликого, але багатого на таланти села Виноградне (неофіц. назва «Хасан Батир») Болградського району. Саме там зародилася її любов до музики, яка з часом переросла у справу життя. Сьогодні Карина — не лише виконавиця з власним стилем і голосом, що запам’ятовується, а й викладачка, яка допомагає іншим розкривати свій потенціал. Вона також реалізувала себе як підприємиця, заснувавши власну вокальну студію в Одесі. Її шлях — це історія про наполегливість та працьовитість. Про перші кроки в музиці, виклики, що траплялися на її шляху, та про те, як їй вдалося поєднати творчість, викладання і бізнес, Карина розповіла в інтервʼю журналістці інтернет-видання “Махала”.
Карино, розкажи про своє походження. Який в тебе зв’язок з селом?
Мої мама і тато за національністю болгари, народжені в Україні. Обидва вони з села Виноградне Болградського району. В років 15-16 вони переїхали до Одеси: мама навчатися, а тато — працювати. Познайомилися вони вже в місті, одружилися, а потім народилася я.
Оскільки батьки багато працювали і рідко бували вдома, я часто проводила час у бабусі й дідуся, приїжджала до них на кожні канікули, вихідні. Саме там у мене з’явилося багато друзів і подруг та навіть перша закоханість. Ми разом гралися, влаштовували пікніки, організовували імпровізовані концерти для сусідів прямо на вулиці. Коли трохи підросли, почали відвідувати дискотеки. Усе це сформувало в мені особливу любов до села. Я пам’ятаю його ще таким, де було багато людей, коли на особливі дати всі з’їжджалися і святкували разом.
З чого почався твій шлях у світ музики? Чи пам’ятаєш ти свій перший виступ?
За словами моєї мами все почалося ще до мого народження: під час вагітності вона часто слухала українську виконавицю Ассоль і мріяла, щоб я виросла схожою на неї та також співала.
Свої перші «концерти» я влаштовувала для батьків. Готувала повноцінну програму на годину-півтори, садила їх як глядачів, а вони мали додивитися все до кінця. Я вигадувала різні образи, виконувала пісні, експериментувала й багато фантазувала.
В селі у бабусі й дідуся разом з іншими дітьми влаштовувала великі концерти на вулиці: хтось співав, хтось танцював, хтось читав вірші. Ми навіть збирали невеликі кошти, які потім витрачали на морозиво. Пам’ятаю, що в першому класі мене чомусь не взяли до хору. Я дуже засмутилася. Проте вже через рік стала солісткою цього ж хору. У початкових класах займалася з учителькою музики — вивчала фортепіано та нотну грамоту.
Коли мені виповнилося 11 років, знайомий моїх батьків порадив віддати мене до музичної школи. Батьки не мали відношення до музичної сфери і не зовсім розуміли, як правильно розвивати вокальні дані, але підтримували мене. Ця порада стала вирішальною. У музичній школі я зустріла свою першу викладачку з вокалу, яка, як то кажуть, серйозно взялася за мою підготовку. З цього моменту розпочався більш усвідомлений і професійний етап мого становлення в музиці.
Чи є в тебе музична освіта? Як ти вважаєш, чи важлива професійна освіта для виконавця?
Так, я маю музичну освіту, закінчила Одеське музичне училище імені К. Ф. Данькевича за спеціальністю «академічний спів», а згодом — Міжнародний гуманітарний університет за напрямом «джазовий вокал». Спочатку я вивчала оперний і філармонійний репертуар, але з часом вирішила змінити напрям і зосередитися на джазовому та естрадному вокалі.
Під час повномасштабної війни продовжувала навчання в університеті. Коли все тільки почалося, я відчула, що потрібно діяти, і надіслала листи до багатьох навчальних закладів у Європі та навіть у США з проханням про можливість безкоштовного навчання. У результаті мені випала можливість поїхати за програмою Erasmus+ до Італії, на острів Сицилія, де я пів року навчалася в місцевій музичній консерваторії за спеціальністю джазового вокалу. Я переконана, що освіта є важливою, але вона має бути усвідомленою і справді цінною, а не просто «для галочки».
Чи цікавлять тебе вокальні конкурси?
До періоду пандемії і початку повномасштабної війни я активно брала участь у вокальних конкурсах як в Одесі, так і в інших містах України, іноді і в міжнародних. Щодо телевізійних проєктів, був досвід у 14-15 років, коли я намагалася потрапити на шоу «X-Factor». Я прийшла на кастинг, але залишилася розчарованою: тоді прослухали лише один куплет із підготовленої мною пісні, а решта часу пішла на запитання, часто досить провокативні й не пов’язані з творчістю. Їх більше цікавили особисті історії, ніж сам спів. У тому віці я це сприйняла дуже емоційно й навіть сказала, що більше не братиму участі в подібних проєктах. Зараз же розумію, що це частина формату шоу. Хороших вокалістів багато, тому важливою частиною стають історії, які можна розкрити для глядача.
В тебе є вокальна студія в Одесі. Скільки років вона вже працює? Хто там може навчатися? Чи багато учнів?
Викладанням я займаюся вже понад чотири роки, а власну студію маю близько двох років. Я навчаю співу як дітей, так і дорослих. Серед моїх учнів діти 8-10 років, підлітки 12-13 років і дорослі 25+. Це люди з дуже різним досвідом: хтось з дитинства мріяв співати, але не мав можливості реалізувати це бажання, тому почав займатися вже в дорослому віці. Хтось раніше вже мав вокальну практику і з часом вирішив повернутися до навчання. Наразі в мене повністю заповнений графік. Додатково ще набираю учнів для викладача, якого залучила до роботи. Це дозволяє розширювати кількість учнів та підтримувати стабільний розвиток студії.
Які були складнощі з відкриттям студії? Що б ти порадила тим, хто тільки замислюється над таким бізнесом?
Чотири роки тому я мріяла про власну вокальну студію, але тоді ще не повністю вірила в себе. Після того як звільнилась зі студії, де працювала, кілька місяців була поза музичною сферою і саме тоді вирішила почати власну справу. Прорахувала бюджет — це були відносно невеликі кошти на оренду та базове обладнання. Приблизно за місяць я відкрила студію й почала її розвивати. На старті мені допомогли знайомства та консультації з маркетингу, зокрема поради щодо просування в Instagram. Вони допомогли сформувати першу базу учнів і почати активний розвиток як викладачки та власниці студії.
Перша складність, з якою я зіткнулася — приміщення. Попри те, що орендодавець знав про вокальну студію, виникли скарги від сусідів на звук. Ми зробили базову звукоізоляцію, але повністю перекрити звук не вийшло — якісна професійна ізоляція потребує дуже великих інвестицій. Ситуація в країні та відключення світла також негативно вплинули, але й до цього адаптувалися (завдяки генератору). Ще один виклик — навчитися себе просувати та залучати учнів. Це вимагає активної роботи над своїм проявленням.
Коли доросла до цього етапу, зрозуміла, що відкрити власну студію насправді не так складно, як може здаватися. Значно складніше її масштабувати. Моя порада — не боятися проявлятися і не чекати «ідеального моменту», тому що його не існує. Важливо ретельно підходити до вибору приміщення і з самого початку намагатися вибудовувати системність у бізнесі — формувати власні операційну структуру та процеси навіть у невеликій справі.
Ти намагаєшся розвиватися не тільки як викладач, а і як сольний виконавець. Розкажи про твій шлях. Які пісні ти виконуєш? Хто є автором слів, музики? Де їх можна послухати?
Раніше я вважала, що варто зосередитися лише на чомусь одному — або на викладанні, або на сольній діяльності. Але зараз я розумію, що запис пісень і виступи дають мені творче наповнення, розвивають мене як артистку і водночас позитивно впливають на мою викладацьку діяльність та розвиток студії.
Наразі в мене є чотири випущені англомовні пісні, автором музики й текстів яких є Максим Горовенко — композитор, аранжувальник і звукорежисер. З ним ми познайомилися ще під час моєї навчальної практики в студії звукозапису в університеті, де він разом зі своїм учнем записував студентів. Тоді він почув мій голос і згодом запропонував співпрацю. Усі пісні випущені з залученням канадського лейблу, якому ми їх надсилали. Послухати можна на усіх музичних платформах: Apple Music, Spotify та інших. Зараз у нашій співпраці є пауза через певні обставини, і поки невідомо, як все розвиватиметься далі. Водночас я не виключаю, що в майбутньому повернуся до ідеї випуску власної музики, оскільки я сама пишу слова та музику.
Молоді вокалісти України — яке в них майбутнє? Чи є у них нива та умови для розвитку?
Я вважаю, що майбутнє молодих вокалістів значною мірою залежить від слухачів і від того, що саме обирає слухати Україна. Наразі в топ-чартах переважають або пісні виконавців із багаторічним досвідом, які на сцені вже понад 20 років, або вірусні треки з TikTok. Часто молоді артисти потрапляють у тренди, але їм складно втримати цей успіх на більш тривалий час. Це пов’язано з тим, що шоу-бізнес — це насамперед бізнес, який потребує значних інвестицій: у створення музики, її просування та менеджмент. Це складна й кропітка робота. Тому, щоб не залишитися артистом однієї пісні, потрібно розуміти, що успіх вимагає часу, фінансових вкладень і великої праці. Усе залежить від того, чи готова людина до таких викликів і певних жертв заради розвитку своєї кар’єри.
Як ти вважаєш, штучний інтелект в музичній індустрії витіснить певні професії або напрямки, якими зараз займаються люди з вокальними даними чи все ж таки піде всім на користь? Чи є вже якесь підводне каміння, конфлікти, пов’язані з використанням ШІ?
Це дуже цікаве питання, з яким я вже поступово стикаюся в роботі: мої учні принаймні двічі приносили пісні, створені та виконані штучним інтелектом. Я не думаю, що ШІ буквально витіснить вокалістів зі сцени, але він уже частково забирає певні задачі. Наприклад, якщо композитор написав пісню і хоче її продати, йому не обов’язково залучати виконавця — він може використати штучний інтелект для виконання. Водночас я досить легко розпізнаю, коли пісня виконана ШІ. Особисто для мене їй бракує емоційності. В кожної людини є унікальний тембр, який може подобатися або ні, але він завжди живий та індивідуальний. ШІ ж звучить більш «прісно» і без емоційної глибини.
Я сприймаю штучний інтелект радше як допоміжний інструмент. Зараз його вже використовують у написанні, аранжуванні та зведенні музики, і деякі композитори й аранжувальники активно інтегрують його у свою роботу на окремих етапах. Але процес створення пісні залишається багатогранним: це не лише запис у студії, а цілий ланцюг етапів. ШІ може допомагати в деяких з них, але творчим процесом усе одно керує людина і саме вона визначає фінальний результат.
Інтернет-видання Бессарабії
