За мирного часу Лілія Вікторівна Маковецька працювала вчителем, а згодом – директором школи села Ройлянка Успенівської територіальної громади, що на Саратщині. Енергійна, активна, креативна, невгамовна, вона зажди була авторитетом для своїх учнів, яких щиро любить і розуміє. На її уроках української мови й літератури вони вчилися справжньої українськості, а у щоденному спілкуванні з вчителькою отримували уроки людяності та життя.
Війна перевернула все. Педагогиня, громадська активістка та депутатка сільради Лілія Маковецька слідом за сином та братом рушила на захист Батьківщини – вступила до Територіальної оборони та стала солдатом, стрільцем 122-ї бригади. Бо має гострий зір, тверду руку та влучно стріляє…
У війську харизматичній Лілії дали позивний “Сонечко”. Адже твердий характер ховається за чарівністю й жіночністю. А ще цій сильній яскравій особистості притаманні романтичність та поетичний хист. Звичайно, зараз її поезія сповнена патріотизму:
Що б не сталось, Яка у нас доля, Що нам завтрашній день принесе - В цей момент Незалежність і воля, Україна для нас понад все!..
У березні цього року військовослужбовця Маковецька нагороджена цінним подарунком – наручним годинником від Одеської обласної ради восьмого скликання – за вагомий особистий внесок у збереження, процвітання та популяризацію української мови, значні здобутки у справі навчання і виховання молодого покоління, активну культурно-просвітницьку діяльність, високий професіоналізм.
Найкраща винагорода для вчителя – бачити, як з його учнів виростають гідні люди. А справжню гідність добре видно у наш час – час випробувань. У Лілії Вікторівни – гідні учні. Один з них – Ігор Федорончук, успішний юрист, порядна людина і справжній патріот. Разом з однодумцями Ігор робить все можливе для допомоги ЗСУ. У квітні хлопці закупили для бригади ТРО два ручних молекулярних тепловізори, генератор, запчастини для ремонту техніки, пошкодженої в бойових діях, на суму 90 тис. грн. У червні від хлопців знов надійшла допомога, і Лілія Вікторівна дякувала їм за “пташок”…
До Ігоря звернені ці зворушливі слова вчителя, матері, жінки та захисниці: “Дякую, мій Учню! Яким би ти дорослим не був, назавжди залишишся моїм хлопченям (Інтелігентна Дитина – саме так ти записаний у мене в телефоні). Я вдячна твоїм батькам, вдячна школі, я вдячна Богу і Всесвіту, що у мене є такі учні!.. “
Інтернет-видання Бессарабії
