В Котловині Ренійської громади вирішили упорядкувати і відремонтувати одну з найвідоміших пам’яток села — старий колодязь біля стадіону, відомий як «Якуджук пинари» (колодязь Якова). Ініціатива набула широкої популярності і до її реалізації долучилися спонсори.
Ідея виникла під час підготовки села до обласного етапу конкурсу «Найкращий населений пункт сільського типу». Тоді директорка школи Парасковія Долапчи запропонувала, щоб у ході заходів щодо благоустрою за конкретними ділянками закріпили відповідальних.
«Коли мова зайшла про стару криницю біля стадіону, я запитала голову ветеранської організації села Домну Бринза, як вона дивиться на те, щоб ветерани взяли на себе реставрацію: пофарбувати, упорядкувати. Оцінивши обсяг робіт, Домна Іванівна сказала, що колодязь дуже великий і ветерани села, а це люди похилого віку з невеликими доходами, не зможуть його потягнути, адже необхідно і матеріали купувати, і фарбу, не кажучи вже про оплату праці тих, хто ці роботи виконуватиме. Тому довелося відкласти цю справу до найкращих часів», – розповіла журналісту інтернет-видання «Махала» Парасковія Долапчи.
Згодом ідею відновлення «Якуджук пинари» підтримав староста села Олександр Казани. Чому саме його, хоч у Котловині набереться з десяток колодязів? Тому що, за словами місцевих жителів, у цій криниці була дуже смачна вода, яка не лише вгамовувала спрагу, а була немов живлющою, відновлювала сили. Причому, вона в ньому була недалеко від поверхні, в той час як є колодязі, де вода глибоко і треба викопати до 30-40 м.
Вирішено було розмістити оголошення в сільській групі у Вайбері з проханням до небайдужих людей відгукнутися та допомогти у збиранні коштів на його відновлення. Зокрема, директорка школи запропонувала поставити банку для збору пожертв біля кавомашини в магазині «Покупайка».
У такий спосіб збирати кошти на відновлення колодязя можна було б довго, але допомогли спонсори – благодійний фонд «Придунав’я» виділив 150 тис грн.
«Раніше це була криниця-журавель, її викопали десь наприкінці XIX-го століття, у 1880–1890 роки. А свою назву отримала на ім’я людини, яка організувала копання цієї криниці. Звали чоловіка Яку (українською Яків). Ця людина жила по вулиці Жовтневій, нині Василя Гурика, його праправнук Микола Казани і досі живе на цій вулиці. Заможною була ця людина чи ні – невідомо, але в даному випадку це не має значення, бо в ті часи великі кошти на копання колодязів були непотрібні – їх копали та викладали камінням виключно вручну», – розповіла директорка школи про історію цієї пам’ятки.
Заходи щодо відновлення «Якуджук пинари» не стали відкладати у довгу скриньку. Староста села Олександр Казани вже запросив із Болграда майстра, який має свій цех з обробки дерева і спеціалізується на виготовленні перекриттів для колодязів.
«Ми також хочемо територію навколо колодязя викласти плиткою «старе місто», встановити лавочки, щоб люди могли сісти та відпочити, попити смачну холодну воду. А ще хочемо зробити тротуар з виходом до асфальту, що пролягає недалеко, бо зараз там все перекопано. Сам колодязь поки що не чистили, це зараз навіть не має сенсу, бо на ньому немає кришки. Майстер виготовить і кришку, вона відкриватиметься на дві сторони. Ми маємо дуже велике бажання завершити всі роботи з реставрації до Дня села, який у Котловині відзначається 28 серпня. Особливо на відродження цієї криниці чекають наші старожили, у яких пов’язані з нею добрі спогади, і які знову, як у минулі часи, хочуть випити звідти води», – сказала на завершення Парасковія Долапчи.
Інтернет-видання Бессарабії
