В стародавньому місті Білгород-Дністровський, який зазвичай люди називають Аккерман, продовжують боротися з проблемою осідання асфальту по вулиці Єврейській.
Після того, як ділянка між вулицями Маяковського та Миколаївською більше місяця була перекрита для руху транспорту, 19 травня на вказаному відрізку розпочали свою роботу комунальники.
Так, працівники міського центру “Благоустрій” проводили ремонт дороги, зашпаровуючи вибоїни “гарячим асфальтом”.
Нагадаємо, в історичній частині міста по вулиці Єврейській, біля колишньої будівлі Центру надання адмінпослуг, часто трапляються випадки просадки ґрунту. Так, в серпні 2019 року, після тривалої зливи, на проїжджій частині утворився величезний провал, в який упав автомобіль. Наступного 2020 року провал глибиною 1 метр з’явився вже на тротуарі. 2021-го року на цій же ділянці знову відбулося просідання тротуару.
Подібні казуси, як привіт з далекого минулого, так чи інакше переслідуватимуть наше прекрасне та таємниче місто. Тому є своє пояснення.
Раніше, у роки середньовічного лихоліття із віковими смутами, війнами, окупацією та безвладдям, населення міста переважно селилося поблизу середньовічної фортеці. У разі набігів ворога городяни спішно ховалися за потужними мурами замку.
Але протягом років, у міру забудови навколо, приватні володіння дедалі більше віддалялися від фортеці, отже, від її рятівних бастіонів. От і придумали городяни під своїми будинками рити глибокі, великі підвали, прокладаючи довгі підземні ходи або до лиману, або в бік степу, або до самої фортеці. З роками більшість цих комунікацій осипалися і навіки поховали під собою таємниці буття наших далеких земляків.
В 60-х роках минулого століття влада міста зіткнулася з досить непростою проблемою. При прокладанні трубопроводів тепло і водопостачання в деяких місцях будівельники наштовхувалися на величезні порожнечі. Власне це відбувається і до теперішнього часу.
Пам’ятаю, приблизно наприкінці 80-х років минулого століття, неподалік нинішнього кафе «Ювілейне», утворилася велика яма – тут будівельники мали намір прокладати нову магістраль, здається, теплотраси. Коли розчистили місце, то робітники знайшли предмети старовинного домашнього вжитку і навіть… бочку з вином, що добре зберіглася.
Поки до місця знахідок підтягувалися краєзнавці та працівники музею, роботяги, довго не думаючи, розкоркували діжку та скуштували винця приблизно 200-річної витримки. “Пробували” … ложками. Так, вино від давності було желеподібним, але такої міцності, що невдахи-монтажники вмить сп’яніли…
Подібна історія, але раніше, відбулася і по вул. Шевченка, поряд із пам’ятником Рябову, та по вул. Кишинівській, вул. Шабській. Як казали люди похилого віку, саме під вулицями Шабська та Кишинівська проходили довгі, до кілометра завдовжки, підземні ходи, які проклали наші кмітливі, працьовиті предки.
На початку 2000-х років кілька разів просідала проїжджа частина вулиці Кірова (нині Єврейська), що навпроти Головпоштампу. А ще трохи пізніше, на перехресті вулиць Миколаївської та Михайлівської, поряд із колишнім підвальним магазином «Молоко», у парку Перемоги, вул. Миколаївська, де колись розташовувався великий Гостиний Двір (базар), теж неодноразово утворювалися просадки ґрунту. Все це свідчить, що центр сучасного Білгород-Дністровського мало вивчений, а, головне, немає докладних описів та карт із зазначенням прокладання підземних ходів та підвалом.
У позаминулому році подібна картина спостерігалася на вул. Ізмаїльській, поряд із зупинкою, що навпроти міського ринку – у місце просідання ґрунту потрапили передні колеса пасажирського автобуса, викликавши легку паніку у людей. Яму засипали, але вона утворилася трохи далі…
***
Хто знає, може статися, що одного разу комусь із щасливчиків-археологів чи краєзнавців усміхнеться Удача і вічне, старе місто відкриє таємницю своїх віків?
Інтернет-видання Бессарабії
