Вже пройшло більше двох років, як в селі Дмитрівка Городненської громади висадили тисячу саджанців павловнії. В якому стані зелені насадження, журналіст видання “Махала” дізнався у старости села Дмитрівка Кирила Грекова.
Село Дмитрівка не газифіковане. Це стало головною причиною того, що навкруги майже зникли дерева. Їх відсутність мешканці згодом відчули – вітри, пилові бурі, а взимку снігові намети стали постійними супутниками в посушливому бессарабському степу.
У 2021 році перші 500 саджанців дерев у селі Дмитрівка висадили члени екологічного гуртка Дмитрівського ліцею «Екольонок» у рамках міжнародного проєкту «Збережемо різноманітність дельти Дунаю» за підтримки благодійного фонду «Агентство розвитку та інвестицій південного регіону». Згодом за кошти проєкту вдалось придбати та висадити ще п’ятсот саджанців. Загалом вдалося висадити біля села тисячу павловній.
“Завдяки гарному догляду всі 100 відсотків павловній прижилися. На початковому етапі ми їх поливали водою, поки вони не окріпли. Тепер ми тільки підгортаємо землю між рядами та прибираємо високу траву, щоб деревам було легше дихати. Крім павловнії, за ці роки територія біля нашого села також поповнилася трьома з половиною гектарами насаджень акації. Цього року Ізмаїльське лісове господарство висадило ще кілька гектарів різноманітних саджанців. Маленькими кроками намагаємось збільшувати кількість дерев“, – розповів староста Кирило Греков.
Старожил села Дмитрівка, агроном Георгій Федорович Кедік розповів виданню “Махала”, що в 1969 році під посадку дерев відвели 160 га ерозуючих пасовищ на південному схилі Новоіванівського лісництва, що знаходилося поряд з Дмитрівкою. Люди спочатку були незадоволені цим, бо скоротилася площа для випасу овець. Доводилося роз’яснювати, що це ненадовго, всього на 3-5 років, поки піднімуться саджанці, а потім можна буде там випасати худобу.
“Ми пішли назустріч людям – дозволили між рядами садити картоплю, квасолю та інші культури, але за умови, що люди самі забезпечать прополювання бур’янів на цих ділянках. Я і сам 3-4 роки вирощував для сім’ї картоплю на виділеній ділянці. Так ми заспокоїли всіх мешканців”, – згадує Георгій Федорович.
На цих землях висадили саджанці акації, яка є гарним медоносом.
“Через 5-10 років, коли в травні акація зацвіла, дмитрівці опинялися на якийсь час в акацієвому раю з медовим запахом. Люди вже не лаялися, а дякували”, – розповів старожил.
Він висловив обурення, що мешканці Дмитрівки в 80-90-х роках майже вирубали дерева, які важко вирощували їх предки. Але згодом люди зрозуміли, що без зелених надсаджень не зможуть жити, і почали їх відроджувати.
Фото Городненської сільської ради.
Інтернет-видання Бессарабії
