Минулого року житель селища Сарата Білгород-Дністровського району Юрій Борзих передав місцевому історико-краєзнавчому музею старовинну чавунну плиту, яку відреставрував місцевий дослідник історії Віктор Клиновський. Про це сповістила на сторінці музею у Facebook директорка Любов Клім. Подробиці дізнавалася журналістка «Махали».
У жовтні 2023 року музей Сарати отримав цінний експонат від місцевого жителя Юрія Борзих. Він передав старовинну чавунну плиту, яку знайшов під час ремонту будинку свого дідуся, Петра Волошина. В кінці 1940-х років Петро будував дім на вулиці Річковій і використав цю плиту в конструкції печі. Десятки років потому, коли Юрій розбирав піч, йому відкрився цікавий «подарунок» із минулого.
За припущеннями, плита була знайдена Петром Волошиним у самій Сараті. Вважається, що вона могла бути виготовлена на німецькому заводі Лайера, який у радянські часи працював як чавунно-ливарний цех. Плита прикрашена барельєфом із зображенням орача, що відпочиває та палить люльку, дівчини з кошиком, а також коня з плугом — справжня пам’ятка майстерності минулих століть.
Відновленням цієї унікальної знахідки зайнявся Віктор Клиновський, дослідник історії Сарати та активний помічник музею. Завдяки його зусиллям плита набула чудового вигляду, готового для музейної експозиції.
«Історична цінність цієї плити полягає в тому, що, на мою думку, їй як мінімум 120 років. Такі плити почали виготовляти в другій половині XVIII століття, а завершили приблизно в 1920-х роках. Зараз я намагаюся з’ясувати, де саме її було виготовлено — у Сараті на місцевому ливарному заводі чи в іншому місці. У мене є версія, що ця плита могла бути створена в німецький період історії Сарати. На жаль, клеймо заводу дуже затерте, але я сподіваюся, що скоро мої зусилля дадуть результат.
Плита неймовірно красива, її виготовлено вручну, тому кожен візерунок — це справжній витвір мистецтва. Я не професійний реставратор, але підійшов до цієї справи з усією відповідальністю, адже для мене було важливим зберегти її первозданний вигляд і не пошкодити. Під час роботи я використовував турбіну зі спеціальними шліфувальними насадками та металеву щітку. Хоча на перший погляд здається, що плита покрита фарбою, насправді я не застосовував жодних фарб чи розчинів для видалення корозії, оскільки боявся, що це може її пошкодити. Після ретельного шліфування вона набула майже первісного вигляду.
Під час реставрації я консультувався з різними фахівцями, які надавали мені цінні поради, що значно полегшило мою роботу. Думаю, що зображення на плиті відображає звичайний бессарабський сільський сюжет, який майстер, що її створював, прагнув увічнити», – ділиться своїми враженнями від роботи над реставрацією старовинного артефакту Віктор Георгійович Клиновський.
Інтернет-видання Бессарабії
