У Болградському історико-етнографічному музеї зберігаються старовинні меблі, які були виготовлені ще на початку XX сторіччі. Про це виданню “Махала” розповіла директорка музею Тетяна Туфекчі.
Коли тільки починав будуватися Болград, для облаштування будинків не вистачало меблів. В цей час в місті з’явився Лалов Іван Лукіч, який прибув до Бесарабії з Болгарії. Чоловік був людиною не заможною, але дуже працьовитою. Він був чудовим столяром.
Можно припустити, що згідно етикетці, яка зберіглася на меблях, у 1852 році в Болграді вже існувала меблева фабрика родини Лалових, яка знаходилась за адресою: вулиця Шпитальна, 29.
Меблі, які виготовлялися на фабриці, були якісними, за що дуже цінувалися. Фабрика швидко почала приносити стабільний дохід, і тому родина Івана Лукіча стала однією з найбагатших сімей Болграда.
Виробництво швидко розросталося, адже на ньому працювали як наймані робітники, так і підмайстри-юнаки, які хотіли стати столярами. Найбільшою популярністю серед населення користувалися столи, стільці, шифоньєри, дивани, тумбочки, комоди, фоторамки, дитячі іграшки, музичні інструменти.
Свою майстерність Іван Лалов встиг передати своєму сину Георгію, який в подальшому уміло продовжив справу батька. Крім столярної справи Жорж (так звали Георгія вдома), навчився грі на багатьох музичних інструментах, які виготовляв сам, не гірше за батька.
Міцні меблі з фабрики були й вдома у Івана Лукича. Вони служили не тільки йому, а його синові, потім онучці, правнукам та праправнукам.
З 2005 року меблі знаходяться в Болградському історико-етнографічному музеї. Їх передала в дар правнучка Лалова – Алла Іванівна Луцканова.
“Ми дуже вдячні за те, що люди передають експонати до музею, адже завдяки їм майбутні покоління будуть знати, як жили наші предки”, – каже директорка музею Тетяна Туфекчі.
Сьогодні в музеї зберігаються турецький диван, стілець зі шкіряним покриттям, на якому вибита квітуча гілочка сакури, підставки для квітів, комод і шафа. Також над диваном висять портрети самого Івана Лукича, Георгія Івановича та його дружини Олени Лалової (вмілої господині та прекрасної вишивальниці).
Фотографії розміщені у рамках, які зроблено понад сто років тому на їхній фабриці. Ці меблі і зараз можуть служити людям – настільки якісно та міцно вони зроблені.
Фото видання “Махала” та Болградського музею.
Інтернет-видання Бессарабії
