Таких туалетів у місті всього два: один розташований у центрі, а саме у Міському саду, інший – у районі Діорами.
Перший був побудований ще за радянських часів. Він знаходиться під землею: просторий, зручний, з умивальниками та дзеркалом. Щоправда, протягом останнього року з технічних причин деякі кабінки у ньому були зачинені. Причини не вирішувалися, а кабінки продовжували закриватися. А десь із березня були зачинені вже і металеві вхідні двері.
На картонці, яка прикріплена до дверної ручки, написано пояснення з вибаченням. Але, судячи з приписки до цього тексту, вибачення городянами не було прийнято.
Здавалося б, у випадку необхідності можна скористатися біотуалетом, який стоїть неподалік, але він настільки тісний і часто брудний, що враження від його відвідування не покине вас довго.
Журналістка інтернет-видання «Махала» за роз’ясненнями звернулася до начальника КП «Житсервіс» Назима Агаєва.
«Туалет у Міському саду закрито через серйозну проблему з каналізацією. Там було все залито, ми мусили його закрити», – повідомив Назим Бахрамович.
Коли ж вирішиться проблема з каналізацією і почне працювати туалет? Це питання ми адресували начальнику Ізмаїльського виробничого управління водно-каналізаційного господарства Віталію Бєлову.
«Міський туалет не працює через те, що забито каналізаційний колектор на вулиці Бендерській у районі перетину з вулицею Кишинівською. Роботи проводяться частково, відновити роботу туалету плануємо до кінця наступного тижня», – відповів Віталій Федотович.
Якщо вірити словам пана Бєлова, то до 9 червня вбиральня має запрацювати. Зачекаємо, перевіримо. Але все ж-таки зазначимо, що таке серйозне питання як проблема з каналізацією вирішується на диво неоперативно!
Перемістимось в улюблене місце відпочинку городян та гостей міста – на набережну Дунаю у мікрорайоні Фортеця. Тут завжди людно, тому соціальний туалет – річ актуальна.
Працює він до сьомої вечора. Після цього часу у разі потреби можна скористатися біотуалетом, що знаходиться неподалік. До речі, він просторіший від того, що стоїть у Міськсаду.
Але що ж не так із громадським туалетом у Фортеці? Незважаючи на те, що побудований він був відносно нещодавно – п’ять років тому – його стан останнім часом бажає кращого. Головна і, мабуть, хронічна «хвороба», що позначається на комфорті відвідувачів, – неможливість закрити кабінку зсередини. Інший момент, що також завдає маси незручностей, це відсутність полиць або гачків для сумок. Причому їх не було спочатку. Відсутність дзеркала біля умивальника та сушарки для рук – також недоліки, але з ними ще можна миритися.
На окрему увагу заслуговує санприміщення для людей з обмеженими фізичними можливостями. Воно перетворилося на комору, в якій двірники тримають свій інвентар і безліч віників.
Утримування громадського туалету в чистоті та порядку – теж зона відповідальності КП «Житсервіс», тому знов звертаємось до керівника підприємства Назима Агаєва.
У розмові Назим Бахрамович нарікає на поведінку місцевих вандалів, які знищують усе, що можна знищити та виносять усе, що можна викрутити та висмикнути.
«Двері вже рази три чи чотири ремонтували, ми навіть думаємо пластик чимось замінити, бо він не витримує. Двері розбивають ногами. Познімали плафони, дзеркала. Замки ставимо, але їх час від часу хтось зриває. Ось у жіночому туалеті вже поламали ручку, а ще вчора вона була», – каже Назим Агаєв.
І це справді так. У нас є знімки, зроблені на початку травня. На них видно, що пластикові вставки у дверях розбиті, плафони зникли, через що в стелях навколо лампових патронів зяють дірки. Деякі лампи були викручені. Про дзеркало та сушарку для рук і говорити нічого.
На даний момент “Житсервіс” вже полагодив розбиті двері, а в жіночих кабінках нарешті прикріпили до стіни по одному невеликому гачку-вішалці для сумок. Для чоловіків гачки чомусь не передбачені.
Також у день нашого звернення Назим Бахрамович пообіцяв, що питання з замками вирішать найближчим часом. Наступного дня він повідомив, що замки вже встановлені.
А ось вбиральня для людей з інвалідністю, як і раніше, все ще завалена віниками.
Працівники «Житсервісу», які працюють у районі Діорами, пояснили, що оскільки у них не було свого приміщення, вони використовували інклюзивний туалет як побутівку. Передбачалося, що проблема вирішиться шляхом встановлення контейнера, куди вони перенесуть речі. Але коли його нарешті привезли, виявилось, що в ньому не вистачає місця для віників.
Стосовно цього питання Назим Агаєв пообіцяв: “Для інвентарю ще одну маленьку будку поставимо”.
Сподіваємося, питання невдовзі вирішиться, адже люди з інвалідністю не повинні бути обмежені у своїх можливостях! Та й не варто керівнику комунального підприємства забувати, що цей громадський туалет знаходиться на одному з найпопулярніших туристичних маршрутів…
На закінчення теми про громадські туалети варто сказати і про саму громадськість. Важко уявити, що має бути в голові у людини, яка розбиває, трощить і розкрадає надані містом безкоштовні блага. Але ці акти вандалізму відбуваються не вночі, а протягом дня (до сьомої вечора), і, швидше за все, при свідках. Тобто це за нашої мовчазної згоди знищується наше спільне майно. А ось якби всі адекватні та виховані люди реагували на безчинства, то можна було б спільно сформувати іншу реальність, у якій не було б місця неприборканим вчинкам негідників.
А взагалі міському керівництву варто подумати про встановлення відеокамер, і тоді кожен вандал за свої вчинки відповідатиме перед законом.
Інтернет-видання Бессарабії
