Теми екології Дністровського лиману та й якості питної води у Білгороді-Дністровському не перестають бути актуальними. Особливо зараз, після підриву дамби Каховської ГЕС, ймовірність виникнення епідеміологічних захворювань зросла у рази. Екологи області після забору проб води в Чорному морі, в районі Одеси та й далі узбережжямконстатували наявність у воді вібріона збудника холери.
Такого ж висновку дійшли і епідеміологи Білгорода-Дністровського. Вода у Дністровському лимані не є критично небезпечною для населення та водних біоресурсів, але є всі передумови, що при погіршенні кліматичних умов та іншого можуть виникнути серйозні проблеми для населення регіону.
«В той же час, говорити про якусь катастрофу – зарано. Наявність у лиманській воді вібріона холери не означає, що вона смертельно небезпечна для здоров’я людини. Уявіть собі, що цей вібріон більшою або меншою мірою часто присутній у воді лиману в певний період року. Так було не завжди, але часто. Отже, переносником інфекції є не так вода, як людина. В той же час, я не рекомендував би акерманцям і гостям міста зараз купатися в лимані до покращення екологічної обстановки в регіоні», – повідомив лікар-епідеміолог із Білгорода-Дністровського, Заслужений лікар України Володимир Олійник.
Михайло Левченко, потомствений рибалка, ветеран Білгород-Дністровської держрибінспекції на запитання кореспондента «Махали» про те, чому у Дністровському лимані з кожним роком стає все менше рибних запасів, відповів так: «Наслідок один, а причин багато. Головною з них є людський фактор. Скільки разів за останні десять років було викидів в акваторію водойми стічних вод через несправність міської мережі каналізації – не злічити! Як забути той чорний час, коли після аварії на одній із КНС у лиман виплеснулися десятки тисяч кубів стоків! Дно водоймища було буквально вистелено щільним килимом мертвої риби. І килим цей простягався на кілометри у бік гирла Дністра. Надовго зникли судак, бичок, лящ, берш та інші види риб. Крім того, слід зазначити, що останнім часом ведеться хибна політика контролю за виловом риби та розподілу квот серед рибокористувачів. Дійшло до того, що звичайний карась став домінатом з-поміж інших представників риб. А карась, як відомо, не тільки прудка рибка, він і, частково, хижак – поїдає не тільки рослинний корм для інших видів водних біоресурсів, а й знищує їхню ікру, малька. Знову ж таки, рибокористувачі майже не виробляють меліоративні роботи з очищення ділянок лиману, де вони ведуть промисел. Не секрет, що лиман останніми років п’ятнадцять активно заростає водоростями, у тому числі й злоякісними».
У місті фахівці санепідеміологічної лабораторії ведуть щоденний контроль за станом питної води у міських мережах водопроводу як у житлових секторах, так і у міських бюветах Білгорода-Дністровського.
У Білгород-Дністровському районному відокремленому підрозділу ДУ «Одеський ОЦКПХ МОЗ», наприклад, інформують, що станом на 28 червня, проби води, відібрані на мікробіологічні показники на вул. Кишинівській, 85-б та Франка, 12-в, на санітарно-хімічні показники – відповідають нормам ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною».
А ось в оцінці якості лиманської води фахівці поводяться дещо стримано. За результатами лабораторних досліджень від 26 червня, проба лиманської води з рекреаційної зони м. Білгорода-Дністровського не відповідає нормам за мікробіологічними показниками. Перевищення індикаторів показників свідчить про мікробіологічне забруднення води поверхневих водойм. На жаль проблеми нашого лиману не нові.
Найбільше Дністровському лиману дісталося від споживчих плодів діяльності. Тут рибінспектор Левченко правий. Риби з кожним роком стає все менше, акваторія стрімко заростає густими плантаціями водоростей, а сам лиман зовсім обмілів.
Став дрібнішим, він, за словами фахівців, у тому числі і через знищення його фарватера по руслу Дністра. Раніше, коли з Молдови до наших малих портів ходили каравани барж з піском, будматеріалами та іншими вантажами, фарватер регулярно поглиблювали. Востаннє це було, мабуть, чверть століття тому. Якщо не більше. Ну, і Дубоссарська ГРЕС наших сусідів-молдаван зробила свій внесок у сумний результат нинішнього стану колись славного, повноводного водоймища.
І цей процес триває – ось у чому проблема. Під час незначних припливів, особливо після напористого північно-західного вітру, вода вже хижо лиже ворота гаражів човнів. Ми ще повернемося до питання про гаражі та їх мешканців.
У місцевого рибалки і в думках не було якось перегородити єрік, через який риба шла на нерест, влаштувавши таким чином для неї пастку. Можливо, мені багато хто не повірить, але старі рибалки з повагою ставилися до водних мешканців стародавнього лиману. Щороку рибалка в тій частині акваторії лиману, де він проживав, не тільки викошував очерет, а й очищав дно від тину, від плантацій водоростей, що непомірно розрослися, вибирав з дна єриків мул.
Старий акерманський рибалка сповідував одне просте і мудре правило селянина: для того, щоб від землі чи води зібрати добрі плоди, треба їй насамперед щось дати. Тобто докласти працю і душу. Нині модно жити за принципом наших далеких пращурів із кам’яного віку – «збирачів», все у природи забирати, а ось відновлювати…
***
Аккерманські рибалки поклонялися лиману та своєму покровителю – Святому Миколаю-чудотворцю. Щоразу, виходячи на воду, рибалки творили коротку молитву Святому Миколаю, а деякі ще хлюпали у води лиману свого роду жертвопринесення – чарку вина, щоб умилостивити свого покровителя.
Дід мені розповідав, як він, будучи підлітком, вийшов на каюці під вітрилом із рибалками допомагати збирати сіті. Дорогою до мереж він мимоволі сплюнув за борт. Старий рибалка своєю мозолистою рукою ляснув по шиї недбайливого пацана, пояснивши, що в лиман плювати – великий гріх для рибалки. Ну, а щоб урок став доступнішим, малолітньому діду того дня присудили після виходу на берег чистити мережі від водоростей і медуз, що застрягли в них (напередодні того дня «південь» наздогнав з моря в лиман багато медузи). Заняття це, хто знає, малоприємне.
Ну, а тепер згадаємо, що ми собі дозволяємо, відпочиваючи на березі лиману. Згадали?
Я неодноразово зустрічався зі старими місцевими рибалками. Щоразу я заводив розмову на предмет рибних запасів лиману і про причини зникнення з водойми не тільки осетрових, а й рибця, сазана, сома, судака, жереха, чехоні, кефалі, частково раку. Висловлювалися всілякі версії. У тому числі і загальноприйняті – згубні наслідки надмірної обробки неорганічними добривами полів та садів, скидання до лиману індустріальних та побутових стоків.
Свій «внесок» у справу знищення водних живих ресурсів водоймища вклали і сучасні рибалки. Найчастіше вони до питання зариблення ставляться формально. Велику шкоду завдає і використання неводів при промислі. По суті, неводом вигрібають все, як мітлою – і велику рибу, і малька. Звідки їй, рибі, братися в лимані за такого підходу до справи? Серйозні нарікання на недбалість у справі проведення меліоративних заходів. Точніше, відсутність таких справ. А вже про дно поглиблювальних робіт, то це окрема тема.
Прибережна акваторія міської межі швидко заростає водоростями. Дійшло до того, що колишній міський пляж, де нині керує приватний підприємець, щільно затягли плантації водоростей. Коли це було? Це питання до місцевих людей.
За законом заповненням рибних запасів мають бути стурбовані ті рибодобувні підприємства, які використовують надра водойми. Крім того, рибалки також мають проводити меліоративні роботи. Як це відбувається – досить поглянути на гладь водоймища – він заростає водоростями вже навіть в районі громадського пляжу в міській зоні полісу.
Наступна версія згасання лиману полягає в наступному. Колись, Дністровський лиман, крім виходу в море через відоме Царгородське гирло, з’єднувався з Чорним морем за допомогою Малого, або, якщо офіційно – Очаківського гирла. Воно розташовувалося у відомому всім нам «вузькому» місці лиману, поряд із смт. Кароліно-Бугаз.
Літні люди розповідали, що при сильних вітрах, особливо при північно-західному, так званому горишняку, рибу виганяло через головне, Царгородське гирло у море. Вона проходила вздовж берега до Малого гірла і заходила до нього, повертаючись до вод лиману. Такий собі природний кругообіг. Таким чином, значна частина риби так і залишалася у лимані.
Після того, як у минулому столітті Мале гирло засипали, баланс порушився. Не відразу, але його наслідки стали помітні вже до кінця минулого століття. Вигнана риба тепер уздовж берега йде у бік Херсона.
Ось така ось, сумна історія нашої старого батюшки Дністровського лиману. Що вік прийдешній нам готує? Скоріш за все, про це дізнаються вже наші нащадки.
Володимир Воротнюк
Інтернет-видання Бессарабії
