Неймовірна історія возз’єднання трьох маленьких братиків – з села Рівне, що в Тарутинській громаді на Одещині. СИЛА ГРОМАД завітала у гості до прийомної родини Торган, яка забрала на виховання трьох сиріт, що виховувались після смерті матері у різних державних закладах.
51-річний Василь Торган все життя живе у будинку своїх батьків в селі Рівне. Разом з дружиною Оленою виховали двох дітей, вони вже дорослі живуть давно окремо, мають власні родини. 13 років тому взяли на виховання до себе трьох рідних сестер, які до повноліття зростали з названими батьком і матір’ю.
А влітку від Служби у справах дітей дізналися про нелегку долю ще трьох рідних братиків. Керівниця Служби, Людмила Тануркова, порадила взяти в родину трьох рідних братиків, які й не підозрювали про існування один одного.
Матір усіх трьох хлопчиків померла. Так сталося, що спочатку вона відмовилась від старшого Данила, якому зараз 6 років. Потім народила ще двох Петра та Сергія, та через хворобу не могла займатися дітьми. Зараз найменшому хлопчику Сергійку 2 роки 7 місяців, середньому Петру – 3 з половиною рочки.
Майже з народження молодших братиків забрали до будинку дитини в Ізмаїл, старшого – до іншого закладу, а з початком війни евакуювали до Польщі. Тож спочатку батько оформляв документи на двох молодших хлопчиків, забрав їх з дитбудинку, а потім почав шукати старшого братика. Пройшов цей шлях дуже нелегко.
«Я просто хочу, щоб вони росли в сім’ї, а не в притулку. Щоб вони знали, що в них є свій дім, є сім’я. Там і годують добре, одягнені, взуті, але нема до кого прийти, обійняти, одна вихователька на 30-40 дітей. Так не може бути, дитина має рости в сім’ї», – ділиться пан Василь.
Василь розповідає, малий почав називати його татом по дорозі з Польщі додому, ще в автобусі, а вдома побачив ще й маму. Найстаршого сина, Данила, батько забрав напередодні 1 вересня. Як тільки привіз додому, одразу на другий день поїхав на ринок збирати сина до школи, купив форму, рюкзак, зошити. Щодня водить і забирає з уроків. Тож Данило тепер першокласник у селі Рівне Тарутинської громади.
За два місяці життя в прийомній родині менші хлопчики прискорились у розвитку, просяться на горщик (до того з дітей не знімали памперси), самостійно можуть їсти. Тут в родині дізналися як виглядає яблучко, виноград, бо в дитбудинку давали фрукти, порізані дольками. Малюки приїхали непристосовані до життя, «дикі», – кажуть нові батьки. І майже не розмовляли.
Як вдалося змінити долю загублених братиків дивіться на ютуб-каналі видання “Сила громад”
Читайте також: З початку війни до Арцизької громади переїхали три дитячі будинки сімейного типу
Інтернет-видання Бессарабії
