Надія Семенівна Скрипник – представниця освітнього золотого фонду Арцизької громади, у якої за плечима 51 рік стажу роботи в школі. Історію унікальної людини дізнавалося інтернет-видання “Махала”.
Народилася Надія Семенівна 9 грудня 1945 року в с. Задунаївка тепер Арцизької громади Болградського району, в сім’ї Семена Семеновича та Марії Миколаївни Тодорових.
На початку колективізації, в кінці 40-х років минулого століття, Семен Семенович працював головою одного з п’яти новоутворених колгоспів в с. Задунаївка, потім займав різні посади аж до самої пенсії. Марія Миколаївна працювала у виноградній бригаді, а в останні роки перед пенсією – в тютюновій польовій ланці.
Про матір Надія Семенівна згадує, що вона була майстринею-ткачихою, яка не просто вміла ткати різні вироби, а й професійно лагодила ткацькі верстати по всьому селу. Окрім цього, Марія Миколаївна була швачкою і шила одяг не лише для всієї родини, а й на замовлення односельців. Обидва дідусі Надії Семенівни загинули на фронтах Першої світової війни 1914-1918 рр. У період з 1954 по 1961 рік Надія Семенівна навчалася в Задунаївській середній школі. В 1961 році після восьмого класу через недобір учнів змушена була продовжити навчання в Главанській середній школі, яку закінчила в 1964 році. В школі була активною ученицею, приймала участь у всіх заходах. Ще в дитячі роки в неї відкрилися артистичні таланти. Надія Семенівна згадує, як в дитинстві не раз збирала своїх однолітків і разом з двоюрідною сестрою Марією Вакаренковою влаштовували для них концерти – співали і розповідали вірші.
По закінченню школи Надія Семенівна почала свій педагогічний шлях в Задунаївській школі в якості піонервожатої. В 1966 році вона вступила в Одеський державний університет ім. Мечникова на факультет російської мови та літератури, на заочне відділення.
В 1969 році Надія Семенівна знайшла свого супутника життя і вийшла заміж. Її чоловіком став заступник директора Арцизької школи № 3 Анатолій Трифонович Скрипник. З 1969 року вчителька починає працювати там разом з чоловіком. Наступного року, після народження первістка Вадима, вчительській парі запропонували працювати в Главанській школі: Анатолію Трифоновичу на посаді заступника директора з виховної роботи, а Надії Семенівні – вчителем. В 1975 році в родині народилася друга дитина – донька Лариса.
Зміни в життя Надії Семенівни та її родини прийшли, коли Анатолію Трифоновичу запропонували у 1975 році очолити новозбудовану велику школу на 640 місць в сусідньому селі Кам’янське. А в березні 1976 року перевелася на посаду вчителя до Кам’янської школи і Надія Семенівна.
До 1975 року Кам’янська школа зосереджувалася в різних куточках села, так як в одному приміщенні учні не вміщалися. Після того, як побудували і відкрили нову школу, місцева влада вирішила роздати звільнені корпуси школи під квартири вчителям з можливістю викупу. Анатолію Трифоновичу, як директору, запропонували корпус, який знаходився найближче до школи і мав цікаву історію. Цей будинок побудували на початку ХХ ст. прихожани місцевої Свято-Михайлівської церкви для священника Пославського Івана Васильовича. З приходом радянської влади будинок був оголошений колгоспною власністю, а в 1946 році він став одним з навчальних корпусів нововідкритої радянської школи. Сьогодні будинок налічує більше 100 років своєї історії, але завдяки зусиллям дбайливої господині Надії Семенівни, утримується в належному стані.
За роки педагогічної діяльності Надія Семенівна дала не один відкритий урок, провела не один майстер-клас з педагогічної майстерності і неодноразово представляла свій досвід роботи на районних методичних об’єднаннях. В своїй роботі важливу увагу приділяла позаурочному вихованню учнів. Багато років вона була керівницею гуртка «Художнє читання», де вчила учнів виразно читати вірші, ставила разом з ними п’єси та вистави. Не одне покоління учнів Надії Семенівни виховувалося в цьому гуртку, де розкривала і розвивала їхні таланти. Учасниця гуртка Гуренко Вікторія навіть стала переможницею обласного конкурсу краси, де зайняла ІІІ місце серед учасниць з півдня Одещини.
Відзначилися учні Надії Семенівни і в обласному конкурсі талантів “Чисті роси”, в якому щорічно були лауреатами. Важливу увагу у виховній роботі приділяла Надія Семенівна краєзнавству. Регулярно влаштовувала зі своїми класами туристичні походи визначними місцями рідного краю, організовувала поїздки на Чорне море та озеро Ялпуг. Частими були зустрічі з класом колеги Надії Семенівни з села Холмське – Стоянової Софії Степанівни, на кордоні між селами. Така робота зближала учнів, виховувала почуття колективізму, любов до рідного краю та національно-патріотичні почуття.
За багаторічну сумлінну працю вчителька неодноразово нагороджувалася грамотами та відзнаками. З найважливіших педагогічних досягнень слід назвати деякі з них. Так, наприклад, в 1984 р., Надія Семенівна отримала звання «Відмінник народної освіти». В 1990 р. отримала звання «Ветеран праці». Двічі, перший раз в 1988-му, а другий – в 1992 році, вона здобувала звання «Вчителя-методиста».
В Кам’янській школі Надія Семенівна пропрацювала до 2015 року і пішла зі школи у 70-річному віці маючи багаторічний педагогічний досвід у півстоліття.
Треба додати, що син Надії Семенівни Вадим Анатолійович Скрипник сьогодні боронить незалежність України в рядах Збройних сил України в одному з найзапекліших куточків нашої держави. Мати дуже пишається, що виростила такого відповідального та сумлінного громадянина, справжнього патріота своєї країни, який у перші дні війни, на початку 2022 року повернувся з-за кордону, щоб стати до лав ЗСУ.
«Хочу побажати молоді правильно обрати в житті професію. Якщо людина щаслива в професії, то й ті, хто її оточує, будуть щасливі. Навіть, якщо людина талановита, вона все одно має багато працювати, щоб досягти успіху!», – дає настанову молоді Надія Семенівна.
Інтернет-видання Бессарабії
