Щоранку о 09:00 в Україні оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Кожен ранок ми згадуємо всіх загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Сьогодні згадуємо уродженця села Андріївка Білгород-Дністровського району Нізельського Олександра Івановича, який загинув від рук російських окупантів у червні 2024 року.
Як повідомляє Будинок культури села Андріївка, народився Олександр Іванович 30 квітня 1972 року у селі Андріївка Мологівської громади. Тут провів більшість свого життя, працював, а згодом створив й власну родину, де разом із дружиною Оксаною виховував трьох дітей: сина та двох доньок.
У рідному селі запам’ятався дуже добрим, спокійним, працьовитим, тим, хто не цурався будь-якої роботи та ніколи не нарікав на свою долю. Був турботливим та люблячим батьком і чоловіком, справжньою опорою для родини. Чоловіка знали та поважали у селі усі.
Вже безпосередньо під час повномасштабного вторгнення Олександр Іванович долучився до лав Збройних сил України. У складі 169-го окремого батальйону територіальної оборони, 120-ї окремої бригади територіальної оборони став виконувати військовий обов’язок на передовій.
Серед побратимів отримав позивний «Чіп». Разом із підрозділом воїн утримував оборонні рубежі, виконував поставлені завдання та усіляко сприяв відсічі ворогу з українських територій. У червні 2024 року військовий став вважатися безвісті зниклим. Понад 2 роки рідні Олександра Івановича не припиняли пошуків щодо будь-якої інформації про свого воїна.
І вже у жовтні 2026 року родина захисника отримала офіційне підтвердження його загибелі. Виявилося, що 14 червня 2024 року в ході здійснення чергового бойового виходу біля населеного пункту Старомайорське Волноваського району Донецької області, військовий загинув.
10 жовтня у рідному селі військовослужбовця провели в останню путь та поховали на місцевому кладовищі.
Інтернет-видання Бессарабії
