Нещодавно у Саратському історико-краєзнавчому музеї відбулося засідання музейного клубу, під час якого завідувачка музею Любов Клим поділилася із присутніми цікавої знахідкою – статтею Едуарда Рюба “Йти через сади” в календарі бессарабських німців за 1975 рік, у якій розповідається про унікальне планування вулиць у селищі Сарата та коротких шляхах, якими раніше пересувалися. Про це Махала дізналася з допису завідувачки музею Любові Клим.
Едуарда Рюба розповідає, як унікальний план Сарати, створений засновниками Ліндлом і Шерцингером, який ще називають «план-годинник», фактично вплинув на стиль життя в Сараті. Так, центр села складався з двох однакових житлових кварталів, розділених широкою поперечною вулицею (Кірхштрассе).
“У межах цих житлових кварталів було розділено рівні за розміром ділянки, які ставали ширшими до вулиці й звужувалися до заднього краю, де зливалися у формі віяла і завершувалися утворенням “ронделів”. Такий унікальний план села дозволяв Сараті по праву вважатися єдиною німецькою громадою в Бессарабії з подібною структурою”, – пояснив автор.
Але зручностей у пересуванні надавало не тільки планування села, а й самі мешканці.
“Межі між городами та господарськими будівлями сусідніх дворів не мали жодних парканів, через що двори залишалися відкритими та безперешкодно доступними. Таким чином, усі, хто хотів скоротити дорогу, проходили через двори, перетинали городи, проходили ронделі й потрапляли через протилежні городи та двори до потрібного місця. Щоб зробити “йти через сади” ще зручнішим, господарі навіть залишали приблизно метрову доріжку між парканами городів сусідів, аби безперешкодно можна було дістатися до ронделя”, – розповідає автор.
Наприкінці розповіді автор зазначив, що не знає, чи збереглася традиція “йти через сади” у теперішніх мешканців. А на нього вирішила через понад 50 років відповісти Любов Клим.
Вона зазначила, що в наш час ніхто не думає про облаштування «коротких шляхів», тобто пішохідних доріжок, які б допомагали людям швидше дістатися до потрібного місця.
Учасники клубу згадали такі стежки, якими вони раніше ходили, аби скоротити шлях: із ринку через старий стадіон на вул. Соборну, із центру повз школу на кладовище (повз дитсадок), з вул. Садової через санстанцію на вул. Вернера, з вул. Садової до лікарні (було дві доріжки).
“Клубники – люди похилого віку і дуже цінують, коли є такі короткі доріжки, що роблять комфортним життя в нашому невеличкому селищі, прекрасно спланованому засновниками”, – зазначила Любов Клим.
Інтернет-видання Бессарабії
