Мурали, як вид мистецтва та оздоблення міського простору, набирають все більшої популярності у містах України. Чи має місце такий вид образотворчого мистецтва та самовираження художників у Болграді?
Графіті та стріт-арт у столиці України з’явилися ще наприкінці 80-х років ХХ століття. Але справжнього розквіту мурали досягли лише після доленосних для України подій 2013-2014 років.
Революція Гідності, розстріл Небесної Сотні, російська анексія Криму, а потім і російсько-українська війна викликали глибоке потрясіння суспільства, що позначилося на українському мистецтві. У вуличному його прояві почало з’являтися дедалі більше патріотичних мотивів та сюжетів.
Спочатку на стінах огорож, а потім і багатоквартирних будинків стали з’являтися монументальні картини – мурали. Леся Українка, Мати України, Ікони революції тощо. Цей рух отримав підтримку київської влади та меценатів. Так, у багатьох місцях Києва з’явилися витвори мистецтва, які стали справжніми визначними пам’ятками міста поряд із багатовіковими пам’ятками архітектури.
Таким чином, мурали – досягли розквіту в нашій столиці, їх вже понад сотня.
У нашому місті свого поширення мурали не набули. Причин кілька: мало території, якою могли б скористатися художники і, звісно, відсутність самих художників.
Однак, деякі поодинокі спроби перетворити міський простір все ж таки були.
В 2021 році, до 200-річчя міста, а також під час проведення кінофестивалю етнографічного кіно “Око”, на центральних вулицях міста з’явився намальований національний килим. Ініціатором цієї ідеї, як і фестивалю, виступила Тетяна Станєва.
Довжина килима 350 метрів, і складається він із 24-х різних орнаментів та малюнків, властивих для домашніх килимів Української Бессарабії.
Цей килим створювали працівники культури, місцеві художники та волонтери. Назвати це муралом, у повному розумінні терміну, не можна, але як вид масштабного вуличного мистецтва – гідний згадки. Тим більше, що його було занесено до списку рекордів України.
На даний момент килим зберігся на тротуарах та вулицях міста, кольори трохи зблідли, але він все ще пожвавлює міський простір і викликає усмішки, особливо у дітей, які проходять ними.
Приблизно в цей же час у Болграді два паркани із залізобетонних плит були прикрашені ім’ям міста та орнаментом у бессарабському стилі.
Одна з них – це стіна у пров. Кутова, у центрі міста. Сплатив мурал меценат Сергій Пейчев, мешканець Одеси, уродженець Болграда. А художником виступив Віталій Білозеров, відомий в Одесі вуличний художник.
Інший напис – на виїзді з Болграда, біля НВК: школа-ліцей. Її ініціатором виступив відділ освіти Болградської громади. А малювали представники шкіл, діти і волонтери.
Зазвичай відкриті простори на парканах або фасадах будинків діти розмальовують дурними написами або гірше, адресами телеграм-каналів, через які можна купити наркотики. Ці написи залишаються роками, ніхто їх не зафарбовує та не змиває. Продаж наркотиків, їх поширення та рекламування – є кримінальними злочинами в Україні.
Ми провели опитування серед наших підписників у Телеграм-каналі «Хотіли б ви бачити мурали на стінах будинків та огорожах у Болграді?», і ось які результати ми отримали
61% – висловилися «за», адже це красиво.
35% – зазначили, що на початку ці стіни та паркани треба було відремонтувати, перш ніж на них щось малювати.
І лише 4% опитаних – назвали цю ідею нецікавою та безглуздою.
“Місто зацікавлене у такій роботі, проте грошей на її проведення немає. Адже для нанесення муралу необхідно підготувати поверхню, необхідні витрати на матеріали тощо. А приватних ініціатив поки не надходило. Але ми відкриті для пропозицій ”, – розповіла “Махалі” Віра Ніколаєнко, секретар Болградської міської ради.
Висновок напрошується сам собою, як у тій приказці: «А мені б дали, а я зробив би». Виходить, що у Болграді цей вид мистецтва викликає інтерес у публіки, але не викликає у художників.
Серафим Савченко
Інтернет-видання Бессарабії
