Днями у залі ізмаїльської картинної галереї співачка Олеся Кічук дала сольний концерт «Місце моєї сили – рідна земля». Захід мав благодійний характер – під час концертної програми волонтери громадської організації «Ізмаїл для ЗСУ» провели ярмарок, кошти від якого додалися до грошей, які збираються на придбання автобуса для інженерно-саперної роти 41 бригади. Цей транспорт необхідний для евакуації поранених із поля бою.
Це не перший благодійний захід Олесі – за час повномасштабної війни їх відбулася велика кількість як в Україні, так і за її межами. Гроші прямували на потреби військових та українців, які постраждали від війни.
Олеся Кічук постала перед публікою в костюмі українки, який став візитною карткою співачки: у вишитій блузі та червоній спідниці, у червоних чобітках, з вінком із червоних квітів на голові. Але найефектніший аксесуар у образі співачки – це її мила сонячна посмішка.
Олеся Кічук виконала для земляків багато українських пісень, у тому числі авторських. Пролунав цього вечора і хіт, створений Олесею у тандемі з її мамою – поетесою Тетяною Лесіною – «Місце моєї сили».
Сама Тетяна Лесіна також взяла участь у концерті – вона продекламувала свій твір, присвячений загиблим героям. З музичним номером цього вечора виступила і гостя з Миколаєва Ірина Степанова-Боровська – відома українська композиторка, педагогиня, яка видала понад 450 творів. Для ізмаїльських глядачів вона виконала на фортепіано авторську композицію «Українська фантазія».
Олеся Кічук є лауреатом та володарем гран-прі численних всеукраїнських та міжнародних вокальних конкурсів. Дивлячись на список її досягнень, можна подумати, що їй багато років, але насправді дівчині нещодавно виповнилося 19, і 14 років із них вона співає.
«Важко перерахувати всі конкурси, в яких я отримувала нагороди, бо за мою творчу кар’єру їх було дуже багато. Але одним із найбільш значущих для мене став легендарний Всеукраїнський фестиваль «Червона рута», через який пройшла більша частина зірок української естради. У 2019 році я стала лауреатом ІІ премії у жанрі «Популярна музика» за виконання авторської пісні «Місце сили», а також отримала диплом з відзнакою у жанрі «Рок-музика» за авторську пісню «Крила», яку я виконала зі своєї рок-групою «Течія». Для мене це був особливо яскравий етап мого життя», – розповіла Олеся журналістці інтернет-видання «Махала».
Олеся народилася в сім’ї, де вокальний дар мають її мама, бабуся і дідусь з маминого боку і дідусь з боку тата. «Тато поки що не співає, але все може бути», – усміхається Олеся.
Перший вихід на публіку у неї відбувся у віці 5 років. Дебютувала на концерті «Французька весна» в актовій залі Ізмаїльського державного гуманітарного університету, де працюють батьки.
«Це була французька пісня. Моя мама – викладач французької, завдяки їй у мене великий репертуар цією мовою. З народження мама співала мені французькі колискові пісні, досі пам’ятаю слова деяких цих пісень, – згадує Олеся. – Із перших хвилин виходу на сцену я зрозуміла, що це те, що мені подобається».
Навчатися співу почала на заняттях в ізмаїльській дитячій школі мистецтв імені С. А. Малаховського. Першою викладачкою з вокалу була Маргарита Заліська, далі почала працювати з Оленою Оніщенко. А вже під час навчання у коледжі при Київській муніципальній академії музики ім. Р. Глієра займалася вокалом із заслуженою артисткою України Тетяною Русовою, яка свого часу була викладачем Тіни Кароль, Злати Огнєвич та інших зірок української естради.
У своєму співі Олеся Кічук використовує безліч різноманітних технік, але її найулюбленіші – це австрійський йодаль (коли співак із фальцету перемикається на грудний звук) та мелезматика (спосіб співу, при якому на один склад тексту припадає одразу кілька звуків мелодії). Остання властива переважно народним пісням, але Олесі вдається її інтерпретувати і в естрадних, і в своїх авторських творах.
З 2019 року Олеся Кічук заявила про себе і як талановита композиторка. Цього року вийшов її перший хіт, присвячений рідному місту Ізмаїлу. Слова до пісні написала Олесіна «продюсер та муза-натхненниця» Тетяна Лесіна.
«Пісня вийшла спочатку російською мовою. Олеся з цією композицією виграла на конкурсі композиторів, і треба було, щоб пісня була українською. Я її переробила. Скажу, що українською вона вийшла значно цікавішою, виразнішою та яскравішою», – розповідає Тетяна.
На пісню про Ізмаїл було зроблено зворушливий кліп, у якому знялася сама виконавиця. Загалом у тандемі мами та доньки 7 авторських пісень, вони вже думають про випуск альбому. На запитання, яка з пісень найулюбленіша, Олеся відповіла: «Важко сказати, яка найулюбленіша. Кожна написана з моєю мамою, це як наша дитина, ми їх всіх однаково любимо, вони всі дуже виграшні, яскраві, не побоюсь назвати це слово, – хіти. Але зараз моя найулюбленіша – це «Місце сили». Вона була написана спеціально для наших воїнів, наших захисників та захисниць. Мені подобається ця пісня тим, що коли я її виконую, йде дуже потужна віддача залу, публіці подобається ця пісня – вона у роковому стилі, поп-рок. Коли співаю її на концертах для військових, вона заходить «на ура». Усі підспівують, підтанцьовують. Для мене дуже важливо піднімати нашим військовим бойовий дух, надихати їх і просто піднімати настрій, бо на даний момент вони – наша опора і наші герої».
Сценічний образ Олесі також народився завдяки Тетяні Лесіної. «Над моїм образом працює моя мама. Завдяки їй ви мене бачите такою, якою я є. Костюми іноді шиємо на замовлення, іноді купуємо готові, але найчастіше комплектуємо із різних маленьких деталей. Іноді навіть імпровізуємо. Нещодавно я мала виступ у Палаці спорту в Києві, я відкривала гандбольний матч – суперкубок України. Вийшло так, що на нову українську сукню не взяли з собою пояса. Довелося пов’язати ремінь від моєї червоної сумочки, вийшов чудовий образ», – ділиться Олеся.
«Буває, попадається якась маленька деталь, якась квіточка, і ми з Олесею ще не розуміємо, що це частина майбутнього костюму. А потім дивним чином до цієї квіточки підбирається вишиванка, потім спідниця, потім раз – і костюм вийшов. Все якимось експромтом інтуїтивно збирається», – додає Тетяна.
Репертуар Олесі Кічук багатогранний, це не лише різні стилі, а й різні мови. Крім пісень українською та болгарською, вона співає англійською, французькою, німецькою, італійською, грецькою, румунською та корейською мовами. Лінгвістика – це ще одна пристрасть Олесі Кічук.
«На даний момент я вивчаю англійську, німецьку, французьку, румунську, корейську та китайську мови. Азіатська мови – це взагалі моє покликання, мені це дуже подобається. Перші три вивчаю в університетах, а китайську та корейську – у мовній школі азіатських мов, яказнаходиться у Києві. У червні цього року я закінчила коледж при Київській муніципальній академії музики ім. Р. Глієра. На даний момент навчаюсь у двох університетах – в ІДГУ на двох спеціальностях та в румунському університеті в Галаці на одній спеціальності. Окрім цього, вступила до Київського національного університету імені Вернадського, – шокує Олеся. – Це важко, але я навчаюсь на тих спеціальностях, які мені до вподоби. Це лінгвістика та вокал, від них я не втомлююся, вони мене заряджають».
Знання мов допомагає Олесі подорожувати світом, вигідно представляючи Україну в різних країнах. За останній рік вона побувала в Америці, Туреччині, Болгарії, Румунії, Молдові.
«Я вважаю, що одна з головних цілей моєї кар’єри – популяризувати українську пісню по всьому світу, популяризувати нашу музику, нашу культуру, щоб люди розуміли, яка ми сильна нація з унікальною історією, музикою, піснями, культурою», – каже молода співачка.
На запитання, чи є в Олесі кохана людина, вона засміялася і сказала: «Особисте – не публічне. На даний момент моє серце зайняте кар’єрою та українською піснею».
Варто зазначити, що Олеся Кічук, хоч і має безліч перемог, величезну кількість талантів і здібностей, залишається милою і скромною, інтелігентною людиною. Немає в ній пихатості, зоряності та гламуру. А за її легким характером та дівочою веселістю відчувається твердий життєвий стрижень, стрижень людини-патріота своєї країни. Побажаємо Олесі досягати всіх бажаних висот та успіхів у її високій місії.
Інтернет-видання Бессарабії
