Найбільша кількість старожилів в Україні фіксувалася на початку 90-х рр. ХХ ст. Але сьогодні спостерігається тенденція до скорочення їх кількості. Таке явище притаманне і багатьом бессарабським селам. В селі Кам’янське Арцизької громади залишилося небагато старожилів, серед них – Златіна Єфросинія Савеліївна, яка оберігає свій спадок, який їй дістався від її батьків – свій дім.
Розташований будинок Єфросинії Савеліївни в історичній частині села, біля церкви св. Архангела Михаїла. За своє життя жодного разу вона надовго не покидала своєї домівки.
Народилася жінка в селі Дмитрівка, нині Килійської громади Ізмаїльського району, в родині Златіних Савелія Пантелійовича та Катерини Пилипівни.
Живим свого батька Єфросинія Савеліївна не пам’ятає. Від матері знає, що народився він в 1914 р. і помер у віці 26 років, коли Фросі виповнилося 7 місяців, від удару блискавки під час польових робіт.
Мати була старшою за батька і народилася в 1913 році, а померла у віці 73 років, в 1986 році. Про матір Єфросинія Савеліївна згадує з особливою теплотою. Розповідає, що вона була найкращою в селі модисткою. Обшивала ташликчан на модній в ті часи швейній машинці SINGER – американської фірми побутової техніки. Відбою від клієнтів в неї не було.
В село Ташлик Єфросинія переїхала у віці 2-х років, коли її матір отримала пропозицію вийти заміж від Голинського Дмитра Павловича. Згодом в родині народилася ще одна дитина – дівчинка Марія. Доля дівчат склалася так, що вони ніколи не розлучалися, бо Марія після заміжжя оселилася по сусідству із батьківським домом, в якому назавжди залишилася жити Єфросинія.
Єфросинія Савеліївна згадує, що сім’я жила у мирі і злагоді, вітчим дуже любив дівчинку і ніколи не відрізняв від рідної дитини.
Після Другої світової війни в селі відкрилася радянська семирічна школа, і дівчинка пішла навчатися. Про шкільні роки пам’ятає, що в її класі були зібрані учні різного віку. По закінченні сьомого класу Єфросинія пропрацювала у колгоспі 40 років.
Спочатку працювала у виноградній бригаді, потім перейшла на свиноферму. Під час роботи на свинофермі була відзначена як передова свинарка. А після виходу на пенсію, у 1994 році, ще декілька років працювала техпрацівником у колгоспній конторі.
Заміж Єфросинія Савеліївна вийшла у 28 років за свого односельця. У пари в шлюбі народилася дочка Лариса, яку жінка виховувала одна, бо з чоловіком незабаром розійшлася. Ще у 18 років Лариса поїхала до росії на заробітки і більше додому не поверталася.
У будинок гостинної 84-річної жінки нас привела звістка про те, що вона зберігає дуже старовинну фотографію, яка має значення для історії села Ташлик. Звичайно, неможливо було не скористатися можливістю дослідити старовинне фото. Як фотографія опинилася в будинку Єфросинії Савеліївни – жінка не знає, каже, що скільки себе пам’ятає фото висіло на самому видному місці в їхньому будинку, так як мало важливе значення в минулому для її родини. Жінка вважає, що її покликання – до кінця життя оберігати цю сімейну реліквію.
Знахідка дійсно вразила, так як з фотографії, яка знаходиться під склом в дерев’яній рамці, на нас дивився хор ташликської церкви св. Архангела Михаїла разом з протоієреєм Іваном Васильовичем Пославським. Про що ми дізналися з напису під фото, зробленого Пославським, наступного змісту: «Хор молитвенный церковный при Св. Михайловской церкви сел. Ташлык. 1930 год, май 20 дня.» В кінці підпис Пославського.
Минуло 93 роки з часу, коли було зроблено цю фотографію, а вона і досі вражає своєю яскравістю та чіткістю. З фотографії на насдивляться дуже гарні люди, в яких не одразу впізнаєш сільських
жителів так як вдягнені вони за модою того часу. Декого з них Єфросинія Савеліївна знала особисто.
Наприклад, вгорі третій зліва – тодішній начальник пошти села Ташлик Гордієнко Євтихій Корнійович (був начальником пошти з 1922 року до початку 60-х рр.). В першому ряду посередині – дві сестри, Пелагея та Меланія Дехтеренко, які були сестрами Штефана Дехтеренко – відомого каменотеса, який займався виробництвом пам’ятників та хрестів з місцевого каменю-черепашнику. Третя праворуч – Валентина Пономаренко. А у верхньому ряду посередині – брати Гарбалінські, які займалися підприємницькою діяльністю в роки румунської окупації. І, звичайно, в центрі фотографії священик – І. В. Пославський, груди якого прикрашав великий церковний хрест.
Глибоке враження залишив також будинок Єфросинії Савеліївни. Опинившись в дворі, склалося враження, що ми потрапили в інший час. В її будинку, як зсередини, так і ззовні, охайною господинею збережена первозданна краса. Тут неможливо побачити пластикових вікон, або сучасних будівельних матеріалів. Побілена хата з підведеним чорним низом, як робили ще наші бабусі, це дуже рідкісне явище в наші дні. Від побаченого перехоплює дух.
Пройшовшись кімнатами будинку, до якого ми були запрошенні, склалося враження, що ми потрапили до музею. Старовинні різьбленні меблі, домоткані килими і мінімум сучасних речей. Багато з цих речей їй дісталися від батьків, тому для неї вони особливо дорогі. Будинок більше нагадує музей, так і хочеться відкрити двері і впустити туди відвідувачів, щоб якомога більше людей побачило цю неймовірну красу.
Інтернет-видання Бессарабії
