“Наші воїни захищають нас на фронті, а ми обіцяємо бути для них надійним тилом”, – заявили матері села Залізничне. З перших днів війни вони, об’єднавшись, підтримують наших воїнів: плетуть маскувальні сітки, організовують акції, готуються робити окопні свічки. А ще вони моляться за мир в Україні та чекають на своїх героїв удома.

Історія листа, написаного вокальною групою Залізничненського Будинку культури, не залишила нас байдужими.

“Пам’ятаю, як у березні ми зібралися за столом, розмовляли, ділилися наболілим. Тоді й вирішили написати листа українському солдатові. Адресат листа нашим хлопцям, бо багато односельців на війні. За основу взяли вірш, але додали початок і кінцівку. Ми знали, коли волонтери їдуть на фронт і вирішили передати листа через них. Галина Бірюкова пошила мішечок. Наш батюшка приніс хрестики та іконки, зібрали посилку нашим хлопцям та відправили”, – з тремтінням у голосі ділиться Оксана Пєткова, вчителька початкових класів Залізничненського ліцею.

Їм вдалося передати у листі всі свої переживання та емоції. Але найбільше вони хотіли підтримати, підбадьорити хлопців на фронті.

“Ми писали листа від руки в кількох примірниках. Поки писали, плакали і було неможливо зупинитися”,– діляться наші героїні.

Ось текст Листа:

Добрий день. Ми з Бессарабії!

Бессарабія – це Україна! Матері с. Болгарійка (с. Залізничне) об’єдналися, щоб написати Листа українському солдату.

Привіт, солдате! Ти нас не знаєш –

Ми просто матері, живем собі як всі.

У нашому селі тихо, не стріляють,

Але війна торкнулася душі!

Ти зараз там оберігаєш Україну,

Душею б’єшся на передовій.

Там дуже страшно, постріли лунають,

Та не здаєшся ти, йдеш вперед!

Йдеш у бій і остраху не маєш!

Ти б’єшся там за мир і незалежність,

За спокій, за життя!

І за майбутнє кожної людини,

А серед них живем i ми!

Ти тільки повернись, благаємо, живим!

Бо тут, на цій землі, тебе чекають

Батьки, родина – вся твоя рідня.

І вся країна молиться за тебе,

Щоб швидше повертався ти з війни…

А ми щодня молимося небу,

Аби в країні мир настав.

Сподіваємось, що ці рядки почуєш ти,

А, може, прочитаєш у листі.

Ми дякуєм за те, що захищаєш,

Що землю любиш mu свою,

Життя даєш за синє небо, жовте поле

В запеклому жорстокому бою.

Знай, ми будемо разом, бо всі ми єдині,

Бо ми – з України!

Те, що лист дійде до адресатів, наші героїні не очікували.

“Ви просто не уявляєте, наскільки ми були щасливі, коли отримали повідомлення від нашого 88-го батальйону та побачили фото з нашим листом, хрестиками та іконками”, – ділиться Галина Бірюкова, художній керівник ДК у с.Залізничне.

Вони зізналися, що такі моменти дарують надію та дають сили не опускати руки та чекати на своїх рідних.