Культура краю передається з покоління в покоління — через мову, традиції, звичаї, побут і родинні спогади. Вона зберігає зв’язок із минулим і допомагає формувати ідентичність людини в сучасних умовах. Про те, як виглядає щоденне життя болгар Буджаку сьогодні, розповідають у своєму блозі мешканки Болградського району — Олена Проданова та Аля Гержик. Вони ведуть популярну Instagram-сторінку, де публікують відео, фото та історії про побут, свята, ремесла й родинні традиції, що досі зберігаються в селах півдня Одещини.
Олена Проданова та Аля Гержик виросли в болгарських родинах у Болградському районі, з дитинства були оточені мовою, традиціями та звичаями свого народу. Після закінчення школи обидві поїхали до Одеси, щоб здобути професійну освіту. Як дівчата розповіли журналісту інтернет-видання “Махала”, саме там в них з’явилася ідея створити блог, у якому вони почали ділитися побаченим, згадувати дитинство та фіксувати те, що збереглося в селах — від звичаїв до мови й кухні.
“Я добре пам’ятаю той день, коли з’явилася ідея створити сторінку. Це було у 2018 році — ми сиділи в Макдональдсі та почули пісню, де дівчина дуже щиро співала про свій народ, про свій край. І також розпочали про це розмови, тоді ми задумалися, що про наші традиції, про Буджак, майже немає живої інформації: як він живе сьогодні, що там відбувається. Ми вирішили створити сторінку, де це все можна продемонструвати, і разом наповнювати цю сторінку”, — розповіла Олена Проданова.
“В Одесі ми часто чули від знайомих, що хтось знає про болгар на півдні області, але мало хто уявляє, як саме вони живуть. Тому ми вирішили це показати. Крім того, замислились, що соціальні мережі – це досить зручний спосіб донести культуру до молодого покоління. Зараз багато хто сидить в Instagram чи TikTok. І якщо там просто й доступно розповідати про традиції — це реально привертає увагу до її збереження”, — пояснює Аля Гержик.
Першим відео на сторінці стала коротка сценка про дитячу болгарську гру «Дай, бабо, огньчі». Звичну для багатьох ситуацію з дитинства дівчата відтворили з гумором. Відео швидко набрало перших вподобань і коментарів — користувачі писали, що теж пам’ятають цю гру. Після цього стало зрозуміло, що такий формат викликає відгук і його варто розвивати.
“У нашому дитинстві часто вимикали світло. Щоб ми не боялись темряви, бабуся показували нам різні ігри. Однією з них була «Дай, бабо, огньчі» — вона нас відволікала, ми сміялись і забували про страх, що бабайка прийде й з’їсть нас. Ми вирішили зняти про це перше відео, і людям воно дуже зайшло. Було приємно бачити, що це відгукується не лише нам”, — розповідає Аля Гержик.
На початку сторінка мала формат лайфстайлу. Дівчата показували буденне життя на півдні Одещини: природу, фотографували побутові сцени, розповідали про особливості місцевої мови, кухні та одягу. Згодом додали формат коротких гумористичних відео. За словами авторок, ідеї для контенту виникають із повсякденного життя, а більшість тем — з того, що вони самі бачили в родинах або селах.
“У нашому оточенні гумор — це частина повсякденного спілкування, тому нам це було природно. Для нас це було органічно, навіть не планували, що воно зайде, але саме цей формат людям найбільше сподобався. Ми одразу почали отримувати коментарі, повідомлення, реакції. Це показало, що ми рухаємось у правильному напрямку”, — розповідає Олена Проданова.
За понад п’ять років аудиторія сторінки суттєво зросла — з кількох десятків підписників до кількох тисяч. Підписники активно діляться контентом, залишають коментарі, надсилають власні історії та ідеї для відео. Сторінка поступово перетворилася на просту, неформальну платформу, де частково транслюється, як сьогодні виглядає життя болгарських сіл у регіоні.
“Коли ти живеш своєю культурою, своєю справою, то люди це відчувають, всю справжність, і саме це створює довіру. Ми не намагаємось когось здивувати — просто ділимося тим, що для нас природне: мовою, звичками, спогадами, побутом. У цьому і є сила. Такого контентну сьогодні небагато, і, мабуть, тому наші відео й фото знаходять відгук, бо це не лише про нас — вони про багатьох, хто виріс у подібному середовищі й хоче, щоб ця культура жила далі”, — підкреслила Аля Гержик.
Інтернет-видання Бессарабії
