Одна з довгожителів села Кам’янське Арцизької громади Євдокія Миронівна Савкун 24 жовтня святкує свій 96-й день народження. Вона побачила чимало на своєму життєвому шляху: зміну декількох влад, голод, війни. Але ніякі життєві труднощі не заставили її втратити почуття гумору і доброзичливість, повагу до оточуючих.
Євдокія Миронівна (дівоче прізвище Гербей) походить з великої родини, в якій народилося 14 дітей, але з 14 вижило лише 6: Мотрона, 1919 р. н., Федір, 1921 р. н., Феодосій, 1923 р. н., Ольга, 1925 р. н. (працювала вчителем в Молдові), Євдокія, 1927 р. н. та Вероніка, 1932 р. н.. Усіх своїх братів і сестер Євдокія Миронівна давно поховала.
Батько Євдокії, Гербей Мирон Іванович, був уродженцем Ташлика (Кам’янське з 1946 р.) та учасником Першої світової війни (1914-1918 рр.). Під час війни потрапив у полон до громадянина Німеччини. Мирону Івановичу, порівняно з іншими співгромадянами, які теж потрапили до Німеччини в полон, дуже пощастило, бо господар ставився до нього людяно, а коли відпустив свого бранця, дав Мирону грошей та запасів на дорогу додому, в Бессарабію. Року народження та смерті свого батька Євдокія Миронівна вже не пам’ятає через свій похилий вік, але пам’ятає, що він помер у віці 82 років.
Мати Євдокії, Гербей (дівоче прізвище Тібака) Євдокія Георгіївна, була уродженкою міста Кілія та старшою за чоловіка на 2 роки. За румунів періодично наймалася на роботу до багатих людей. За радянських часів працювала бригадиром-городником. Померла у віці 84 років того ж року, коли помер її чоловік.
З дитинства Євдокії Миронівні запам’яталося, що сім’я була великою та дружною. Бідності не знали, бо дуже багато працювали. Батько був власником землі, яку обробляв за допомогою своїх коней. Домашнє господарство теж було дуже велике: коні, домашня птиця, худоба. Без роботи не сиділи і діти. Кожен із них виконував свої домашні обов’язки, крім того, всі до одного часто допомагали батькові в полі.
Приблизно у 7 років Євдокія Миронівна пішла до румунської школи. Провчилася в школі 5 років, а коли пішла до 6 класу, до влади прийшли комуністи і їй довелося покинути школу, бо вона зовсім не розуміла російську мову. Більше у школі вона ніколи не вчилася.
У 15 років вийшла заміж за уродженця села Ташлик Савкуна Дем’яна Савелійовича, який був призваний на фронт у роки Другої світової війни наприкінці 1944 року. На той момент доньці Євдокії та Дем’яна, Марії, було лише 1 рік. Через п’ять місяців перебування на фронті Дем’яна Савелійовича вбили під час розвідки.
Єдина дочка, Савкун (Сандульська) Марія Дем’янівна, народилася в 1943 році, але померла ще в молодому віці, у 39 років, в 1982 році. Дітей у молодої жінки та її чоловіка не було.
З приходом радянської влади сім’я Євдокії Миронівни розцінювалася як кулацька. У сім’ї відібрали землю і наказали вступити до колгоспу разом із усім інвентарем придатним для обробітку землі. Коней, домашню худобу також відібрали, а з частини домашніх будівель на користь колгоспу зняли черепицю.
Після війни життя кардинально змінилося. Настали важкі часи для Євдокії Миронівни та її дочки. Чоловік додому не повернувся, а на руках залишилася дочка, яку треба було ростити. До самої пенсії Євдокія Миронівна працювала у виноградній та городній бригадах. В радянські часи, під час збирання кукурудзи, пенсіонерів залучали до роботи на зернотоку. Євдокія Миронівна ніколи не відмовляла, коли її запрошували на таку роботу, бо ніколи не боялася працювати.
Декілька разів після смерті чоловіка Євдокія Миронівна намагалася створити нову сім’ю, але їй не щастило. Після смерті останнього чоловіка в 1969 році вона жила сама у своєму затишному будинку на вулиці Мойсеєвих аж до 2014 року. Міцне здоров’я дозволяло їй самостійно доглядати за своїм будинком і городом до глибокої старості. Завжди усміхнена, добра і ніколи не скаржилася на життя баба Дуня, як доброзичливо називали її сусіди.
В 2014 році, у віці 87 років, вона погодилася на пропозицію племінника – Бушуляна Володимира Йосифовича переїхати до нього жити. В 2022 році, після смерті племінника, жінка переїхала до його сина у місто Кілію. Вже рік як Євдокія Дем’янівна живе в Кілії і почувається, як для свого віку, добре.
Інтернет-видання Бессарабії
