Ще з 2015 року в Україні впроваджені електронні петиції, як дієвий спосіб публічного звернення громадян до влади різного рівня, починаючи з міських рад і закінчуючи Президентом України. Якщо Офіс Президента звертає увагу на петиції та дає на них відповіді, то в регіонах країни ситуація інша. Не всі офіційні сайти міст та громад пропонують такі послуги, а ті що пропонують… Читайте в нашому матеріалі.
Право на звернення до влади є конституційним. Стаття 40 основного Закону України передбачає: «Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк».
Тож петиції, здавалося б, це дієвий спосіб побачити і саму проблему, і людей, які зацікавлені в її вирішенні.
Електронні петиції в своїй роботі використовують, наприклад, народні депутати України, які потім їх на основі пропонують ті чи інші законопроєкти. Голова держави відповідає на петиції особисто, чи передає їх до тих органів влади, які компетентні в вирішенні проблеми, про яку йдеться у зверненні.
Місцеві органи самоврядування в більшості теж запустили сервіс «Електронна петиція» на своїх офіційних сайтах, але чогось він не працює.
На сайті Болградської міської ради є відповідна кнопка «Створити петицію». Після хвилинної реєстрації можливо підписати петицію чи створити власну. АЛЕ немає жодної петиції.
Чому? Залишається тільки гадати. Можливо, мешканці громади не знають про таку можливість, можливо, (що малоймовірно) люди не потребують вирішення існуючих проблем на рівні міської ради чи голови громади.
Така ж ситуація в Кубейській сільській раді та інших громадах Болградського району.
Арцизька міська рада не пропонує створення петиції, але є можливість електронного звернення.
Тарутинська сільська рада – взагалі не передбачає фітбеку. Немає ані звернень, ані петицій.
На офіційному порталі міста Ізмаїл – немає петицій, але є «Електронна приймальня», де людина може поставити питання до міського голови, надіславши короткий запит.
Місто Одеса пропонує окремий портал «Соціально-активний громадянин», де можна переглянути електронні опитування від міської ради. На жаль, розділу з петиціями не видно, але він був, чомусь зараз не працює.
Одеська мерія приймає до уваги думку містян, але сама про це питає в односторонньому порядку. Тобто влада питає мешканців, мешканці владу – ні.
Місто Київ. Зовсім інша картина. Є петиції, кількість людей підписавших її, стан її опрацювання та інше. Є статистичні дані.
Наприклад, на сайті була петиція щодо внесення в перелік культурної спадщини автобусного парку. Петиція набрала необхідну кількість голосів, для Києва це всього 6000, та отримала відповідь та відповідне доручення до відповідного відділу Київської міської ради, який цим займається.
Ще наприклад, петиція про заборону паркування в якомусь там дворі. Петиція набрала голоси, міська рада поставила турнікети.
Працює? Працює!
Що дає петиція владі? Знання про актуальні запити та проблеми громадян, тобто їх роботодавців.
Що дає петиція мешканцям громади? Пряме звернення з вимогою вирішення тих чи інших проблем від влади, тобто найманих працівників.
Висновок. Громадянам треба активізуватися і створювати петиції до місцевої влади, висвітлюючи проблеми і побажання. А владі реагувати на ці звернення відповідним чином.
Читайте також:
▪️ Як віддячити полеглим героям? Дружина загиблого визволителя Херсонщини просить підписати петицію
Інтернет-видання Бессарабії
