До редакції інтернет-видання «Махала» звернувся мешканець с.Кубей, директор сільського історико-етнографічного музею Михайло Сакали. Він висловив занепокоєння долею знаменитого Кубейського дендропарку – єдиного у Болградському районі. Тут ще за радянських часів було зібрано, висаджено та акліматизовано багато унікальних рослин, багато з них внесено до «Червоної книги» України. Посадковий матеріал завозили з різних розплідників, зеленгоспів, ботанічних садів Одеси, Києва, Умані, Білої Церкви, Криму, а також молдавських лісогосподарств – Тараклії, Комрата, Яргори та ін.
На жаль, сьогодні парк повільно вмирає. За словами Михайла Сакали, у парку процвітає браконьєрство, його ніхто не доглядає, більше того, парк навіть не перебуває на балансі громади. Кубейський дендропарк завжди був улюбленим місцем відпочинку не лише мешканців села, а й довколишніх сіл. І ось тепер це місце виявилося забуте-занедбане. Ми звернулися за коментарями до Кубейської громади.
Заступник Кубейського сільського голови по роботі виконавчих органів Світлана Рожкова розповіла, що парк не можна назвати безхазяйним, бо він перебуває на балансі громади і за ним навіть закріплений охоронець, який, щоправда, перебуває там лише вдень, він же прибирає парк. Це підтвердив і спеціаліст відділу ЖКГ Валерій Дойчев, який до цього обіймав посаду еколога.
Він розповів, що в парку дійсно робили санітарне очищення, але прибирали тільки ті дерева, що впали, а тим більше не пилили живі дерева. Це робилося силами КП Кубейської сільської ради «Кайнакі». За парком закріплено співробітника КП, але цього, звичайно, недостатньо. Раніше у парку працювали двоє людей.
Але найбільша проблема парку – це самі люди, тому що незаконне спилювання дерев відбувається в нічний час, особливо в опалювальний сезон. Валерій Дойчев підтвердив, що утримувати дендропарк громаді фінансово складно, і тому проблеми у парку, звісно, є.
Кубею дісталося у спадок унікальне місце, зелений оазис у посушливих степах, але чи зможуть його зберегти – питання риторичне.
Парк був закладений з ініціативи місцевого сільгосппідприємства в 1971 році, а 1979 року, за рішенням Одеського обласного виконкому, його віднесли до пам’ятника садово-паркового мистецтва Одеської області.
Усіми роботами в дендрарії керував головний агроном Григорій Кирилович Фучеджі, тож сьогодні парк носить його ім’я. У парку водяться фазани. Вони були завезені сюди в 1978 році з Києва. Загалом у природу випустили 4 тисячі особин, які згодом розселилися по інших місцях півдня Одещини та Молдови.
1986 року парку-дендрарію відвели ще 21 га землі, де розмістили маточник диких деревних порід. На цій же ділянці було закладено екологічну стежку, представлену 160 видами рослинності. Вся територія парку – це 75 га – по всьому периметру обгороджена глибоким ровом.
Парк при вкладенні в нього коштів, належному догляді та необхідній інфраструктурі міг би залучати любителів зеленого туризму та приносити дохід громаді. Але сьогодні там, щиро кажучи, не знають, що з ним робити.
«Нині дендрарій викликає гнітюче враження. Усюди видно сліди запустіння, в’янення, занепаду та загибелі. Тут повноправними господарями стали браконьєри, чабани, вівці та кози», – розповів Михайло Сакали. Очевидно, якщо на цей зелений оазис не звернуть увагу місцева влада, депутати та громадськість, то дендропарк, яким завжди пишалися кубейці, справді загине.
Тетяна Терзі
Інтернет-видання Бессарабії
