Сьогодні Болграду виповнилося 205 років. За понад два століття місто пережило зміну епох і держав, війни, періоди розквіту та занепаду, але водночас зберегло власне обличчя та пам’ять про людей, які творили його історію.
Побачити цю історію сьогодні можна не лише у документах чи музейних експозиціях. Вона збереглася на старих світлинах — у портретах мешканців, краєвидах вулиць, базарних площах, знайомих архітектурних пам’ятках та звичайних моментах міського життя. Серію таких архівних матеріалів до Дня міста зібрала та опублікувала Людмила Лєснікова на сторінці «Квітучий Болград».
Архівні світлини дозволяють поглянути на Болград минулих століть й через його мешканців. Деякі імена та обставини появи цих фотографій сьогодні вже важко встановити, однак самі кадри зберігають деталі, які допомагають уявити повсякденне життя міста десятки років тому.
Портретна світлина групи військових. Парадні мундири, кашкети та стримані пози залишили в архіві мить спільної служби та побратимства.
Болградські панянки міжвоєнної доби. Літні капелюшки, легкі сукні, рукавички та вишукане взуття передають особливості міської моди 1930-х років.
Зимовий портрет молодої жінки. Тепле пальто з хутровим коміром, берет, білий шарф та рукавички — деталі образу, за якими сьогодні можна роздивитися моду й атмосферу того часу.
Старі фотографії показують Болград таким, яким він був у повсякденному житті: з людьми на вулицях, торговими рядами, кінними возами, велосипедистами та громадським транспортом.
Болград, бульвар Короля Фердинанда I. Румунський період. На світлині бульвару Короля Фердинанда I, зробленій у румунський період, можна роздивитися численні крамниці та майстерні, перехожих і велосипедистів. Удалині видніються куполи Свято-Миколаївського собору.
Базарний день у Болграді. Початок ХХ століття. Цей кадр переносить нас на базарну площу початку ХХ століття, де на тлі Спасо-Преображенського собору вирувало міське життя.
Окрему сторінку історії Болграда можна прочитати в його архітектурі. Старі світлини дозволяють побачити знайомі сьогодні будівлі такими, якими вони були десятки й понад сто років тому.
Однією з найвідоміших пам’яток міста є Спасо-Преображенський собор. Його будували у 1833–1838 роках, і згодом храм став одним із головних духовних та архітектурних символів Болграда.
Спасо-Преображенський собор у Болграді. Архівна світлина початку ХХ століття. На фотографії можна побачити храм у його історичному вигляді — з величним куполом, колонами та характерними рисами класицистичної архітектури.
Ще одна важлива пам’ятка міста — Свято-Миколаївський собор, зведений у другій половині ХІХ століття. Його історія була непростою: у радянський період храм закрили, а будівлю використовували не за релігійним призначенням. Наприкінці ХХ — на початку ХХІ століття святиня почала повертатися до життя.
Свято-Миколаївський собор у Болграді. На передньому плані — вхід до міського ринку. Радянський період. Кадр показує храм у контексті тогочасного міського життя — поруч із ним видно людей та торговий простір.
Свою історію на старих фотографіях має і пожежна каланча — одна з упізнаваних архітектурних домінант Болграда. Її збудували наприкінці ХІХ століття за проєктом архітектора Олександра Бернардацці. На окремій світлині збереглася мить на тлі новозведеної вежі.
Біля пожежної каланчі, XX століття. Історичний знімок зафіксував міських чиновників та мешканців Болграда на фоні вежі — символу безпеки та розвитку міста.
Архіви зберегли й інші куточки міста — жіночу гімназію, Казенний сад, вулиці та будівлі, які сьогодні мають зовсім інший вигляд або вже зникли.
Однією з таких був замок-дача «Еліз» у селі Тополине, неподалік Болграда, на березі озера Ялпуг. Його збудував на початку ХХ століття заможний землевласник і купець Микола Давідов. Будівля вирізнялася незвичною для Бессарабії архітектурою. Круглі башти, вузькі вікна, балкони та декоративні елементи надавали їй вигляду середньовічного замку. Споруда стояла серед степового пейзажу та була оточена парком із хвойними деревами.
Замок-дача «Еліз» — резиденція Миколи Давідова, зведена на початку ХХ століття на березі Ялпуга. Архівна світлина.
Також однією з найстаріших зелених зон Болграда є Казенний сад на березі озера Ялпуг. Його заклали у першій половині ХІХ століття, коли місто лише формувалося й поступово перетворювалося з поселення болгарських колоністів на важливий адміністративний, торговельний та культурний центр Бессарабії.
Стара листівка із зображенням павільйону в Казенному саду Болграда. Кінець ХІХ — початок ХХ століття. Дорога, що вела до нього, була центральною алеєю парку.
Саме такі фотографії Людмила Лєснікова багато років збирає, досліджує та публікує. Її архів поступово наповнюється світлинами, документами, спогадами та історіями, які допомагають відтворювати минуле міста.
«Мені цікаво самій постійно відкривати Болград заново — помічати деталі, згадувати його історію, знаходити маловідомі факти й показувати те, повз що ми звикли проходити щодня. Хочеться, щоб люди побачили: наше місто набагато цікавіше й глибше, ніж може здатися на перший погляд», — розповідає Людмила Лєснікова.
Дякуємо Людмилі Лєсніковій за те, що вона збирає історію Болграда по крупицях, зберігає її та повертає мешканцям через фотографії, документи й маловідомі історії. Завдяки такій роботі місто, якому цьогоріч виповнюється 205 років, продовжує відкривати свої минулі сторінки новим поколінням.
Інтернет-видання Бессарабії
