Болгарська вишивка являє собою унікальне поєднання сучасного погляду на традиційне мистецтво та шанування старовинних технік роботи. Майже в кожній оселі Української Бессарабії можна побачити вишиті руками рушники, скатертини, серветки, одяг, невеликі килими. Щоб розібратися у символізмі болгарської вишиванки, ми відправилися до Галини Іванової, директорки КЗ «Обласний центр болгарської культури в м. Болград».
У болгар є традиція накривати вишитими рушниками звичайні побутові речі, ніби захищаючи їх від лукавого погляду. Сакральні знаки на полотні представляють собою своєрідний оберіг, який притягує в родину здоров’я та добробут, водночас відганяє злі сили та їх чари.
«Багато в чому болгарські символи перегукуються з українськими. Наприклад, добре відоме нам «дерево життя» активно використовують і болгари, вишиваючи свої весільні рушники, – тільки вони називають його «світовим», «космічним», «шаманським», «добрим», – пояснює Галина Миколаївна.
У болгар «дерево життя», як правило, розділяється на три частини, кожна з яких має свій сенс.
Крона дерева символізує божественне світло. В магічному сенсі крона означає сподівання людей на допомогу від Бога.
Стовбур «світового дерева» – це земне життя людини з усіма його радощами та прикрощами.
Коріння – це світ підземний, а отже, незвіданий, таємничий, а через те – небезпечний и загрозливий.
«Але символічне «дерево життя» тому й поважають багато народів світу, що воно несе у собі надію, яку не можна ані залякати, ані вбити» – додає експертка.
Ще одним потужним символом, який використовують саме в Болгарії, є зображення сонця. Зазвичай, сонце вишивають у вигляді подвійного хреста, який називають «ельбетиця». На килимах, рушниках, скатертинах, жіночих сорочках та сарафанах, на рукавах чоловічих сорочок, на сумках – усюди можна побачити символ сонця. Це й не дивно. Сонце – джерело тепла, життєдайної сили землі, добробуту. Болгари щиро вірять, що їх вишиванки захищають людину від негараздів.
«Ще на початку ХХ століття болгарський національний костюм був ще й своєрідним документом, що посвідчує особу. За його ознаками можна було визначити, з якого села Бессарабії походить людина, з якого вона роду і навіть яке місце в сім’ї вона займає», – розповідає Галина Іванова.
Вишивка на одязі була не просто візерунками, а старовинними мотивами, які передавалися з покоління в покоління і сумлінно зберігалися.
«Відомо, що болгари надзвичайно консервативні, ми любимо своє, але правда про вік нашого костюма перевершить навіть найсміливіші очікування. На думку істориків, край болгарських спідниць і полотнищ почали вишивати орнаментами щонайменше 3500 років тому», – каже директорка центру.
Як геометричні форми та композиції, так і кольори відіграють важливу роль у створенні вишивки. Вони часто дотримуються певних схем. Кожен з них наповнений змістом.
Червоний – значення цього королівського кольору збереглося донині. Основний колір, який є символом крові та війни. Захищає від злих чар. Не випадково наречених покривали червоною фатою, а новонародженого загортали в червоні пелюшки.
Зелений – це колір матері-природи і нового життя. Він асоціюється з Деревом життя.
Білий колір – символ чистоти, молодості і невинності.
Синій – це ангельський колір, який зображує небо, море, воду. Він уособлює правду і довіру, чистоту, спокій і споглядання.
Жовтий – символ золота і сонця, джерела радості і веселощів, вогню, світла.
Болгарська вишиванка – цікавий та яскравий доказ мудрості та самобутності болгарського народу. Її популяризація та носіння – доказ ідентичності та любові до свого коріння.
Інтернет-видання Бессарабії
