Болградська газета Дружба та інтернет-видання Махала понад рік випускали на своєму ютуб-каналі документальні фільми про села української Бессарабії.

Всього в рамках поетку було зроблено чотири фільми із різних куточків Болградського району. Проект був направлений на підвищення уваги до проблем жителів невеликих сіл південної Україна, а також знайомство глядачів з культурою та традиціями цих сіл. Загалом фільми зібрали близько 13 000 переглядів.

Ми дуже сумуємо за нашими подорожами, за спілкуванням із людьми, які попри всі негаразди продовжують жити в маленьких селах. Ми сумуємо через те, що не можемо виїжджати. Але маємо надію, що це тимчасово, і скоро ми знов будемо розповідати про життя людей, зруйновані та покинуті будівлі, щирість та віру, патріотизм та любов бессарабців до своєї України.

Нагадаємо що з фільмами можна ознайомитися за посиланнями.

Село Голиця – це незвичайне місце, далеке від доріг та міст. Село бореться за місце під сонцем, бореться з руйнуванням та запустінням. Але, мабуть, найбільший виклик для цього села – відтік мешканців. З кожним роком голичан стає менше.

Село Владичень. Цього разу ми вирушили на інший берег озера Ялпуг, до села Владичень. Красиві краєвиди, мальовничий берег, природний заказник і повна відсутність дороги. Яке воно, віддалене село України? Спробуємо розповісти вам про це через невеликі портрети-замальовки про людей, які там живуть та працюють.

Село Коса. Це село має дивну особливість – усі начебто знають, що воно є у Болградському районі, але розповісти про нього мало хто може. Село знаходиться на відстані 28 км від Болграда. Приблизно між нашим містом та Ізмаїлом, осторонь траси, осторонь метушні та цивілізації.

Село Баннівка. Наша розповідь про невелике село розташоване у самому сердці безкраїх степів української Бессарабії, на узбіччі міжнародної траси. Як живуть селяни, що роблять, про що мріють? Як слідкують за прогресом та зберігають свої давні балканські традиції, бо переважна кількість селян – це етнічні болгари, які двісті років тому покинули свою батьківщину та знайшли новий дім на порожніх землях півдня України. Фільм вийшов тривалий, але затишний та гостинний.

Звичайно, ми віримо, що після Перемоги ми продовжимо свою кропітку, але таку цікаву роботу.

Серафим Савченко