Днями, коли українці святкували Трійцю, мешканці села Зоря Білгород-Дністровського району відзначили свій Храмовий день. З цього приводу в народному етнографічному музеї відкрили нову тематичну залу “Голяма къща”. На святковому заході побувала й журналістка інтернет-видання “Махала”.
Опівдні зорянці, актив села, керівництво старостату, селищної ради та базового господарства поклали квіти до меморіальної композиції, встановленої у пам’ять про перших переселенців з Болгарії – засновників села. А потім під звуки національної болгарської музики всі попрямували на другий поверх Будинку культури, де розмістився музей. Свій початок він взяв у сільській школі, очолюваній тоді Миколою Куртовим, який згодом став дослідником історії Зорі. З роками музей розвивався, і багато хто з ощадливих та бережливих зорянців зробив свій внесок у збагачення експозицій закладу. Зараз музей має звання народного.
Право перерізати символічні стрічки (цього року разом з традиційною червоною була натягнута ще й зелена – як символ продовження життя) було надано місцевій берегині болгарських народних пісень, традицій та обрядів Яні Тодоровій та меценату – керівнику базового сільгосппідприємства ТОВ “Дружба СВК” Георгію Чиклікчи. Вони ж першими увійшли до зали, невпізнанно перетвореної з колишньої відкритої лоджії будинку культури, яку періодично заливало дощами.
Зараз це простора стилізована світлиця, де “сидять за роботою” “жінки”-манекени, вбрані у справжні сукні, збережені дбайливими мешканками Зорі у майже новому вигляді (хоча тут є сукня, якій більш як 100 років).
Ще тут є старовинні побутові речі, які нагадують про давні часи – скриня, прядки, ткані домашні квітчасті килими та смугасті доріжки, чавунна праска, стільці та консолі з лозою, ємності та посуд для вина та молока тощо… А одна стіна зайнята під роботи місцевих майстринь з вишиваних картин.
У своїй промові Георгій Чиклікчи подякував тим, чиїми вмілими роботящими руками втілювались численні ідеї культпрацівників та активістів музею. Це місцеві мешканці Іван Пєнов та Георгій Янєв. Вдячних слів заслужили й ті, хто приніс з дому експонати. Це найкраще рішення – вдома вони з роками будуть втрачені, а для музею це велика цінність. Все буде збережено, і на цих експонатах буде виховуватись ще багато наступних поколінь.
Окрім цього меценат віддав належне ентузіазму, відданості та творчості, з якими поставилися до справи культпрацівники, особливо Ірина Стоянова та Олена Арнаутова, які зробили все можливе, щоб ця зала виглядала саме так.
“Коли заходиш до музею, починаєш думати, наскільки складно було нашим пращурам у ті часи. І наскільки вони були сильними та мужніми, коли, маючи такі примітивні знаряддя праці, закладали наше сьогодення та майбутнє. Ми пишаємося тим, що почитаємо пам’ять наших пращурів. І усіх закликаємо долучитися до цієї гордості”, – зауважив Георгій Чиклікчи.
Присутня на відкритті зали Саратський селищний голова Вікторія Райчева назвала цей подарунок селу скоріше духовним, ніж матеріальним. І доєдналася до привітань, подарувавши музею кондиціонер від громади. А крім того Вікторія Дмитрівна повідомила про підтримане депутатами впровадження окремої посади керівника музею, бо він вже є об’єктом туристичного напрямку.
Також з привітальними словами до присутніх звернулися Зорянська староста Тетяна Сухаревська, начальник відділу культури та туризму Саратської селищної ради Анатолій Сухарський та Яна Тодорова.
Настоятель Свято-Троїцького храму села Зоря отець Миколай освятив нову залу, зауваживши, що все, що робили пращури нинішніх мешканців села, вони робили з молитвою. І жили з великою вірою в Бога.
Після урочистої частини заходу усі присутні обʼєдналися у традиційний національний танець – хоро. На завершення зустрічі директорка Будинку культури Ірина Стоянова прочитала вірш місцевої (на жаль, вже спочилої) поетеси Ганни Грозової, сповнений любові до села Зоря.
Інтернет-видання Бессарабії
