Бессарабська етнографиня Галина Манолова, яка проживає в селі Кайраклія (Молдова) разом з родиною відтворила цікаву забуту традицію – “гра з яйцями”. В цю гру Галина грала ще у дитинстві.
Про це стало відомо зі статті Болгарського народного радіо.
Коли Галина Манолова опублікувала в інтернеті розповідь про великодню гру зі свого дитинства, вона навіть не підозрювала, який величезний відгук викличе серед болгар, розкиданих по всьому світу. З різних куточків вона отримала фотографії від людей, які показали своїм дітям та онукам цю бессарабську великодню розвагу. Багато людей відгукнулися і з села Табаки Болградської громади, де також памʼятають цю гру.
Всі яйця (по одному з кожного учасника) розміщуються на одній лінії, на відстані тенісного м’яча один від одного, який кожен з учасників кидає з певної відстані. Мета одна – виштовхати м’ячиком яйце інших учасників із рамки, якою вони огороджені. Чиє яйце опиниться поза цією рамкою, воно стає заслуженим трофеєм того, хто його виштовхав. Той, хто втратив своє яйце, може продовжити гру, принісши нове яйце.
“Ми грали на вулиці, прямо на землі, а для кожного яєчка робили щось на кшталт поглиблення, щоб воно не падало. Майстерність полягала в тому, щоб виштовхати яйце за рамку, але в той же час не розбити його вщент, тому що деякі їли його, інші несли показати мамі та татові. Я ніколи не забуду азарт кожного, хто брав участь у цій грі”, – поділилася спогадами Галина Манолова.
Після публікації розповіді про цю гру в інтернеті, Галина почала шукати її коріння. Етнографиня була переконана, що в цю гру грають болгари й сьогодні. Але виявилося, що це не так.
“Коли я писала про цю гру, я була переконана, що вона існує й досі. І яким був мій подив, коли виявилося, що гра просто зникла! Я знайшла відомості, що вона знайома не лише у моєму рідному селі Кайраклія, а й у навколишніх, переважно, болгарських селах”, – розповіла Галина Манолова.
Етнографиня знайшла відомості, що гра має виключно болгарське коріння. Вона не є ані молдавським, ані українським, ані російським запозиченням. Але на жаль на прабатьківщині вона була втрачена у часі.
“Ми є досить великою діаспорою в Болгарії, і мої кайраклійські земляки вже другий рік навчають дітей у Пловдівській та Софійській областях цій грі. Як етнограф, я дуже щаслива, що гра повертається до Болгарії, і я переконана, що вона відроджується і в нас у Бессарабії!”, – зазначила Галина Манолова.
Ганна Ковальова
Фото з особистого архіву Галини Манолової