Інтернет-видання Бессарабії

Погодився працювати конюхом, аби залишитися ближче до циркової арени: історія Євгена Захарова, який не відмовився від своєї мрії

18 Листопада 2026 16:44
Оксана Чумак Оксана Чумак
Погодився працювати конюхом, аби залишитися ближче до циркової арени: історія Євгена Захарова, який не відмовився від своєї мрії

Житель селища Сарата Євген Захаров має чимало професійних досягнень: він майстер спорту зі спортивної акробатики, цирковий артист, учасник міжнародних фестивалів і володар престижних циркових нагород. У 2014 році, не бажаючи залишатися під російською окупацією Криму, чоловік разом із родиною переїхав до Сарати — на батьківщину дружини. Захоплення акробатикою з дитинства переросло у справу всього його життя. Проте шлях до циркової арени був непростим: у 29 років Євген отримав відмову в працевлаштуванні через вікові обмеження. Не бажаючи відмовлятися від мрії, він став працювати конюхом, аби залишатися поруч із цирком, і продовжував наполегливо тренуватися. Зрештою йому вдалося втілити свою мрію в життя і стати цирковим артистом. Своєю історією Євген Захаров поділився з журналісткою інтернет-видання «Махала».

Ще в шкільному віці став майстром спорту

Євген Феліксович народився в Казахстані, у місті Єрейментау, але виріс в Івано-Франківську. Одного разу до його школи завітав тренер, який запрошував дітей до секції спортивної акробатики. Хлопець побачив, як той виконує акробатичні елементи, і захотів навчитися так само.

Особливо захопився акробатикою у шостому класі, коли тренер поставив його верхнім у четвірці акробатів. Євгену подобалося будувати піраміди, підійматися на висоту й відчувати підтримку партнерів. Відтоді тренування стали невіддільною частиною його життя.

«Я не пропустив за все своє життя жодного тренування просто так, без поважної причини», — згадує він.

На початку 1970-х років в Івано-Франківську збудували сучасну на той час спортивну залу з батутом і поролоновою ямою. Це дало юним акробатам змогу опановувати складніші елементи. Команда Євгена неодноразово ставала призером юнацьких змагань Радянського Союзу, а в десятому класі він здобув звання майстра спорту.

Згодом, побачивши гастрольний цирк-шапіто, юнак вирішив, що хоче виступати на манежі. Навчання у Львівському державному інституті фізичної культури йому довелося перервати через спортивну кар’єру, однак думка про цирк не полишала його.

Влаштувався конюхом, аби бути ближче до арени

Перші спроби потрапити до цирку виявилися невдалими. У радянські часи діяло правило, за яким артистів приймали на роботу лише до 28 років. Євгену вже виповнилося 29, тому, попри звання майстра спорту та хорошу фізичну форму, керівники циркових номерів відмовляли йому.

«Якось, отримавши чергову відмову, я заявив директору цирку, що готовий погодитися на будь-яку роботу, аби тільки залишитися. Мені запропонували посаду конюха. Я прийняв цю пропозицію, адже так міг бути ближче до арени й не полишати своєї мрії», – ділиться Євген Феліксович.

Він доглядав трьох коней, працював у стайні, а під час гастролей шукав спортивні зали, щоб підтримувати фізичну форму. Коли бачив у цирковій програмі акробатичні номери, просив дозволу тренуватися разом з артистами.

Різниця між світлинами 50 років. Фото з архіву Євгена Захарова

Під час гастролей у Сімферополі Євген познайомився зі своєю майбутньою дружиною Людмилою. Згодом він переїхав до неї, влаштувався тренером з акробатики, а щоб мати додатковий заробіток, паралельно працював прибиральником у цирку.

Зміни настали у 1990-х роках: вікові обмеження вже не були перешкодою і Євгена Феліксовича запросили працювати артистом. Перші гастролі відбулися в країнах Балтії. Згодом він приєднався до номера під керівництвом російського артиста Володимира Довейка. Разом вони здобули кілька престижних нагород: «Золоте дзеркало» на цирковому конкурсі в Італії, «Срібного клоуна» в Монте-Карло та «Золотого лева» в Китаї.

«На той час мені було майже 40 років. У радянському цирку я б вважався надто дорослим для артистичної кар’єри, а тепер виступав на міжнародних аренах і змагався зі значно молодшими артистами», – каже артист.

Небажання жити під анексією та новий етап життя

Пізніше Євген Захаров працював у Державній цирковій компанії України. Він став керівником номера «Акробати на батуті», а згодом почав створювати власні постановки. Однією з найулюбленіших була вистава за мотивами гоголівських «Вечорів на хуторі біля Диканьки». У ній артист виконував роль Дяка, а його донька Марина, яка також стала цирковою артисткою, — Солохи. Серед інших постановок були номери «Стиляги», «Люди в чорному» та «Акробати на підкидних дошках».

вистава за мотивами гоголівських «Вечорів на хуторі біля Диканьки». Фото з архіву Євгена Захарова

Паралельно чоловік вирішив здобути вищу освіту. Навчаючись заочно в Кримському університеті культури і туризму, він отримав диплом за спеціальністю «Театральне мистецтво». 

У 2014 році, коли Росія анексувала Крим, Євген Феліксович зрозумів, що не хоче залишатися на півострові під російською владою. Він згадує, що коли побачив події біля Верховної Ради Криму остаточно вирішив виїхати.

Разом із дружиною вони виїхали до Сарати, залишивши сімферопольську квартиру. Невдовзі придбали будинок неподалік від оселі матері Людмили. Так Сарата стала їхнім новим домом.

Євген Феліксович дружиною Людмилою і донькою Мариною на гастролях в Національному цирку України в 2015 році. Фото з архіву Євгена Захарова

Євген продовжив працювати в цирку, а після виходу на пенсію вирішив розвивати спортивну акробатику в Сараті. Він написав у місцевій групі у Facebook, чи зацікавилися б жителі селища такою секцією. Зацікавлених у такій пропозиції виявилося багато. Тоді чоловік привіз обладнання, яке збирав під час роботи в цирку, і почав тренувати дітей.

Євген Феліксович разом з вихованками. Фото з архіву Євгена Захарова

Однак через вимоги до профільної освіти Євген спочатку не міг обійняти посаду тренера, адже для цього була необхідна вища освіта у сфері фізичного виховання. Тому він спочатку працював керівником гуртка в Будинку дитячої творчості. Щоб отримати можливість офіційно працювати тренером, у 65 років чоловік вступив до Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, де навчався в магістратурі за спеціальністю «Фізична культура і спорт». Диплом магістра він отримав у 66 років.

Євген Феліксович з дипломом магістра. Фото з архіву Євгена Захарова

Сьогодні Євген Захаров тренує дітей у Сараті та селі Новоселівці, куди їздить тричі на тиждень. Для подальшого розвитку секції, на його думку, потрібні сучасна спортивна зала й спеціальне обладнання: батут, підвісні лонжі та гімнастичні мати. Наявність таких умов дала б змогу готувати дітей до складніших елементів і досягати значно кращих результатів.

Досягнення вихованців — найбільша радість тренера

Попри труднощі, Євген Феліксович має вихованок, успіхами яких щиро пишається. Однією з них стала Ярослава Мягченко з села Введенка. Дівчинка почала займатися акробатикою приблизно чотири роки тому, коли навчалася в сьомому класі. Спочатку її привозили на тренування з рідного села, а після дев’ятого класу вона вступила до Сара́тського ліцею й змогла відвідувати заняття регулярно.

Євген Захаров зі своїми вихованками. Фото з архіву Євгена Захарова

«Дівчина прийшла до мене без особливої підготовки, але завдяки наполегливості виросла до рівня кандидата в майстри спорту. Згодом Ярослава вирішила пов’язати майбутнє зі спортом і цирком. Цього року вона вступила на бюджет до Львівського державного університету фізичної культури і вже готується до чемпіонату України у Львові», – розповів тренер про свою вихованку.

Євген Феліксович згадує, що спочатку мама Ярослави бачила для доньки зовсім інший професійний шлях — фармацевтику. Але з часом зрозуміла, наскільки сильно дівчина захопилася акробатикою, і підтримала її вибір.

Ще одна вихованка тренера — Уляна Соловенко. У грудні їй має виповнитися десять років, але ще до досягнення дев’ятирічного віку вона вже виступала за програмою кандидатів у майстри спорту.

Для тренера важливі не лише спортивні розряди та медалі. Він радіє, коли діти поспішають на тренування, чекають на нього й обіймають після занять. Каже, що саме такі моменти допомагають йому не втрачати сенсу своєї роботи навіть під час війни.

«Я реаліст і розумію, що в Сараті навряд чи виростуть великі чемпіони. Але коли діти рвуться на тренування, коли вони хочуть цим займатися, — це чудово. Поки що їм це дуже подобається, а мені подобається з ними займатися», — розповідає Євген Захаров.

Євген Захаров (посередині фото) разом з юними акробатами Одещини. Фото з архіву Євгена Захарова

З особливою теплотою Євген розповідає про доньку Марину, яка свого часу також виступала в цирку. Вона виконувала власні повітряні номери на полотнах і кільцях, а також виступала з хула-хупами. Сьогодні допомагає батькові: разом із дружиною Євгена вони ставлять хореографію для його вихованок, адже сучасні акробатичні номери виконуються під музичний супровід.

В спортивні залі під час тренування з донькою Мариною. Фото з архіву Євгена Захарова

Сам Євген Феліксович досі в чудовій спортивній формі. А коли їздить на змагання до Білгорода-Дністровського чи Березівки разом із своїми вихованками, де є обладнані зали й батути, обов’язково виходить потренуватися. Він розповідає, що й тепер виконує на батуті сальто та піруети, хоча вже відчуває, що деякі елементи, які легко давалися раніше, з віком виконувати стало складніше.

Наступного року Євгену Захарову виповниться 70. Особливого святкування він не планує, але хоче, щоб цього дня поруч була його акробатика. Адже, попри десятиліття виступів, нагороди й зміну життєвих обставин, саме вона залишається справою, яка приносить йому справжнє задоволення.

«Коли я ввечері лягаю спати, то вже думаю, що завтра нового буду пробувати на тренуванні. А прокидаючись вранці — вже хочу це зробити. Я завжди з нетерпінням чекаю на свою роботу», — каже Євген Захаров.


Цей матеріал створено за підтримки ГО “Детектор медіа” в межах проєкту “Зміцнення незалежних медіа та інформаційної стійкості в Україні”, що фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Зміст матеріалу є виключною відповідальністю його авторів і не обов’язково відображає позицію ГО «Детектор медіа» та Федерального міністерства закордонних справ Німеччини

Поділитись
Зараз читають