Георгій Побідоносець є одним із найшанованіших святих серед бессарабських болгар і це не випадково. Цей святий вважався у народі покровителем рогатої худоби, а в господарствах болгар, як відомо, тваринництво, і особливо вівчарство, займало і займає одне з провідних місць.
Щоб увічнити ім’я цього святого та віддавати йому особливу повагу, деякі колонії присвячували йому свої храми. Згідно з джерелами, тільки до 1856 р. в колоніях Болгарського приміщення Бессарабії з 65 церков і молитовних будинків, що були на той момент, 8 були висвітлені в ім’я Святого великомученика Георгія Побідоносця. Ім’ям цього святого названо храми в Тараклії, Козаклії, Бешалмі, Єнікіоє (Новоселівка), Гюльм’яне (Ярове), Код Китаї (Острівне), Курчі (Виноградівка), Чешма-Варуїті (Криничне), Дельжилері (Дмитрівка) та ін.
Була маленька каплиця і на околиці колонії Твардиця, збудована місцевим мешканцем Георгієм Забуновим.
У минулому вчені та священники в один голос відзначали особливий культ Святого Георгія у болгар Бессарабії. Священник Микола Стойков зазначає, що цей день для його одноплемінників є «особливо шанованим». Цього дня у деяких селах було заведено влаштовувати «збори». Вони полягали в тому, що «на межі володінь кількох суміжних сіл збиралося населення цих сіл зі своїм духовенством та церковною процесією. Духовенство служило молебень за здоров’я, а потім пропонувалася братська трапеза». У деяких колоніях, як, наприклад, у Селіогло (сучасне с. Холмське), за свідченням місцевого священника Георгія Варзопова, цього дня жителі здійснювали «благочестивий звичай під назвою „курбан”». Він включав закладання ягняти і приготування з його м’яса спеціальної суспільної трапези.
Збереглися відомості священника Стефана Кіранова про те, які традиційні особливості можна було спостерігати серед бессарабських болгар напередодні та в день вшанування Святого Георгія. Так, за даними священника, увечері перед святом та вранці до сходу сонця болгари запалювали хрестоподібно по 3-4 свічки та встановлювали їх на воротах свого двору або на дверях сараїв, звідки зазвичай виводиться рогата худоба на випас. Висвітлення це тривало до півночі. Господарі вірили, що такий ритуал на цілий рік захистить худобу від хвороб і смерті.
Стефан Кіранов докладно зупиняється і на описі самого Дня Святого Георгія, який у минулому потрапляв на 23 квітня (за старим стилем). Священник вказує, що в цей день у болгар ще з давніх-давен заведено заколювати ягнят, потім їх кров’ю обмазували дітей (чоло, щоки та підборіддя). Іноді так само обмазувалися і старі люди. Такий ритуал пояснювався тим, що «намазані кров’ю Георгіївського баранця бувають збережені від злого духу подібно до дітей єврейських, яких не торкнувся Ангел смерті в ніч виходу ізраїльтян з Єгипту».
Иван Думініка, доктор історичних наук
Повну версію статті можна прочитати за посиланням.
Інтернет-видання Бессарабії
