Бессарабія, як регіон із багатою культурною спадщиною, має свої унікальні традиції святкування Різдва. Дослідник місцевої культури Олександр Полібза разом із журналістом інтернет-видання “Махала” звернулися до історичних джерел та реконструювали частину атрибутів, що використовувалися під час святкування Різдва.
За спогадами старожилів Різдво в Бессарабії до кінця 60-х років традиційно святкували 24 грудня за григоріанським календарем. Проте з приходом радянської влади ці традиції зазнали цілеспрямованого знищення. Святкування Різдва було заборонене, а будь-які спроби дотримуватися обрядів суворо каралися. Люди, які наважувалися зберігати та відтворювати обряди, ризикували не лише репресіями, але й осудом суспільства, що перебувало під впливом радянської пропаганди.
Зважаючи на історичні утиски, а також на вплив процесів глобалізації та культурної уніфікації, сьогодні від традицій святкування Різдва в Бессарабії залишилася лише невеличка частина. Проте ці залишки знаходять своє місце у сучасних святкових традиціях. У багатьох селах і досі можна побачити елементи унікальних обрядів, зокрема прикрашені ковпаки та саморобні торбинки, які додають святам особливої атмосфери та колориту. Ці елементи, хоч і адаптовані до сучасності, слугують важливим нагадуванням про багатство бессарабської культури, яка продовжує жити в серцях тих, хто цінує та зберігає традиції своїх предків.
У ніч з 24 на 25 грудня в населених пунктах Бессарабії парубки виходили з колядками, а вранці 25 грудня традицію продовжували вже хлопці. Як і в інших регіонах України, основними атрибутами свята були Різдвяна Зірка та дзвіночок. Однак у Бессарабії до цих елементів додавалися ще коровай, хустинка та прикраси на головний убір. Розгляньмо кожен із цих елементів окремо.
Особливістю бессарабської Різдвяної Зірки є її форма, здебільшого вона мала або квадратну, або круглу форму, оскільки її виготовляли переважно з решета для просіювання борошна. Для прикрашання використовували гофрований папір, кольорову фольгу, із яких створювали квітки та різнокольорові стрічки. Посередині чіпляли ікону, на якій зображена Богородиця з немовлям. Зірка фіксувалась на короткому держаку, а поруч вішали маленький дзвіночок, або тримали його в руці.
Згідно з дослідженнями, подібна зірка була поширена в селах Бургуджи (сучасна Виноградівка Арцизької міської громади) та Кулевча Білгород-Дністровського району.
Перед тим, як вирушати на колядування, парубки прикрашали свої шапки саморобними вінцями, які виконували роль базового декору. Його пізніше доповнювали дівчата, додаючи свої елементи. Кожен парубок прагнув, щоб його головний убір виглядав особливо святково, тому до виготовлення вінців підходили з фантазією та увагою до деталей.
До цього дня дівчата також ретельно готувалися, адже святковий вечір був чудовою нагодою продемонструвати свою майстерність та креативність. Вони створювали декоративні квітки з різних матеріалів, таких як гофрований папір, вовняні нитки або навіть віск, використовуючи для цього спеціальні техніки. Ця кропітка робота вимагала не лише майстерності, а й неабиякої фантазії, адже кожна дівчина прагнула зробити свою прикрасу унікальною.
У святкову ніч ці прикраси ставали головною окрасою колядників. Дівчата прикрашали ними шапки хлопців, які приходили до їхніх осель із колядками. Найкрасивішу квітку дівчина зазвичай дарувала тому парубкові, якому симпатизувала, таким чином висловлюючи свої щирі почуття.
Невід’ємною частиною святкових традицій Різдва у Бессарабії був коровай. Його випікання потребувало великої уваги та майстерності. Коровай мав бути пухким, високим і красивим. Особливу увагу приділяли його оздобленню. Його прикрашали вишитою хустиною, на якій майстриня залишала свої авторські узори.
Коровай мав не лише естетичну, а й символічну функцію. Під час колядок дівчина також дарувала його своєму обранцю, коли хлопці приходили до її оселі колядувати. Такий жест був не лише знаком поваги й гостинності, але знову ж таки й виявом її почуттів.
Під час колядування господарі щедро частували колядників смаколиками: бубликами, цукерками, печивом та навіть фруктами. Усе це збирали в спеціальні торбинки, які заздалегідь готували самі колядники. Ці торбинки виготовлялися з матеріалу, відомого під назвою “кадрел” — міцної тканини, яка чудово підходила для таких цілей.
Головне фото: Аля Гержик, с. Василівка
Інтернет-видання Бессарабії
