Бойові дії в Українському Придунав’ї розпочалися 22 червня 1941 року, який в нашій країні відзначається як пам’ятна дата – День скорботи і пам’яті жертв війни, і серед тих, хто прийняв перший удар ворога, були моряки Дунайської військової флотилії. Детальніше про легендарне з’єднання і ренійських моряків-дунайців, – в матеріалі інтернет-видання «Махала».
Це з’єднання було сформоване в червні 1940 року. Згідно з передвоєнними планами, флотилія повинна була не допустити прориву кораблів противника нижче міста Рені і форсування його військами Дунаю на ділянці від Галаца (Румунія) до гирла річки і відбити спільно з сухопутними військами удари ворога з району Галаца на Джурджулешти (Молдова). Для вирішення цих завдань передбачалося створення 3 груп кораблів: Ренійської, Ізмаїльської та Кілійської.
Флотилія вела оборонні бої з 22 червня по 20 листопада 1941 року на річках Дунай, Південний Буг, Дніпро і біля берегів Керченської протоки у взаємодії з Південним фронтом. За цей період вона зазнала значних втрат. Так, 26 червня біля села Періправа (Румунія) береговою артилерією було пошкоджено бронекатер №102, який 8 липня було потоплено на озері Кагул (Рені). 11 липня в районі Вилкове спрацювала берегова артилерія по бронекатеру №103 і він теж був потоплений. Того ж дня на Дунаї в районі села Періправа берегова артилерія спрацювала і по бронекатеру №501, який теж був потоплений. Всього флотилія втратила 2 монітори, 15 бронекатерів, 2 катери-тральщики і 4 кораблі інших типів.
У листопаді 1941 року була розформована, кораблі були передані в Азовську військову флотилію і Керченську військово-морську базу. Знову створена у квітні 1944 року з кораблів Азовської військової флотилії. Вела бої з 20 квітня 1944 року по 9 травня 1945 року спільно з військами 2-го і 3-го Українських фронтів, беручи участь в Ясько-Кишинівській, Белградській, Будапештській і Віденській операціях. Здійснила прорив оборони противника на річці і увійшла в дельту Дунаю (24-28 серпня 1944 року). Кораблі флотилії пройшли з боями по Дунаю понад 2 тис. км, висадили 20 тактичних десантів, переправили до 900 тис. осіб, понад 1,5 тис. танків і самохідних артилерійських установок, 7 тис. гармат і мінометів, 450 тис. т вантажів.
Втрати відтвореної Дунайської військової флотилії також були значними. Вона втратила 5 бронекатерів типу «1124», з яких найвідомішим був бронекатер-112 – його історія не раз ставала темою для публікацій у місцевій пресі. 26 серпня 1944 року була проведена розвідка боєм порту Галац. У ній брали участь три бронекатери з першою ротою 369-го окремого батальйону морської піхоти. У цій операції противник потопив бронекатер-112, загинуло 32 людини. Крім того, флотилія втратила 5 бронекатерів типу «1125» і 1 – типу «С-40», 2 артилерійських (мінометних) катери, 5 катерів-тральщиків і 5 трал-барж. У листопаді 1960 року вона була розформована.
Серед тих, хто писав про Дунайську флотилію, був юнга Чорноморського флоту, капітан-лейтенант у відставці та керівник Ренійської групи ветеранів-дунайців Володимир Щукін. У своїй статті «Ветерани-дунайці», яка вийшла в газеті «Ренійський вісник» 8 травня 1997 року, Володимир Петрович зазначав, що в історію цього з’єднання, цитуємо, «золотими літерами вписана знаменита Дністровська операція», в якій особливо відзначився 369-й окремий Керченський батальйон морської піхоти, що свого часу дислокувався в Рені. «Наземні війська за сприяння авіації та моряків флотилії звільнили ряд міст і портів на Дунаї, в тому числі Вилкове, Кілію, Ізмаїл, Рені», – зазначає автор.
З часу описаних подій минуло понад 80 років, ренійських моряків-дунайців вже немає з нами, але пам’ять про тих, хто в роки війни служив у флотилії, жива. Назвемо їх: Роман Васильович Аввакумов, Олексій Олександрович Алтухов, Тимофій Миколайович Богаєвський, Борис Альбертович Геде, Іван Афанасійович Губанов, Іван Федорович Єлісейцев, Олександр Олексійович Лебедєв, Магомед Магомедов, Олександр Афанасійович Маціонов, Олексій Іларіонович Мозжаков, Катерина Семенівна Нанкіна, Дмитро Федорович Осико, Григорій Іванович Пітько, Олександр Васильович Приїмцев, Олексій Семенович Семенов, Іван Пилипович Чепуришкін, Леонтій Федорович Студенников, Олександр Васильович Щербаков, Корнелій Миколайович Юнацький, Матвій Рафаїлович Шеф та інші.
У 2001 році ренійські ветерани через районну газету звернулися до райдержадміністрації та міськвиконкому з пропозицією увічнити пам’ять полеглих моряків-дунайців. Коли районна рада приймала програму розвитку об’єктів культурної спадщини, було заплановано у 2010 році відкрити пам’ятник загиблим морякам Дунайської військової флотилії. І ось на вулиці Дунайській, поруч з морвокзалом, височить пам’ятний знак, який був відкритий в травні 2010 року. На його стелі вертикально закріплена плита із зображенням матроса. На іншій плиті написано: «Морякам Дунайської флотилії – доблесним захисникам Вітчизни. 1941-1945 р.р.». Таким чином, монумент відображає не тільки увічнення пам’яті полеглих, а й ратний подвиг усіх тих, хто дожив до Дня Перемоги. У церемонії його відкриття взяли участь фронтовики, ті, хто служив на військово-морському флоті, діти та онуки ветеранів-дунайців, представники трудових колективів, школярі.
Пам’ятник встановлено на кошти мешканців міста Рені, з бюджету було виділено всього 3,7 тис. грн. Як зазначив тоді заступник голови Ренійської райдержадміністрації Іван Стадніков, внесок у будівництво пам’ятного знака зробили рада ветеранів на чолі з Миколою Безруковим, підприємець Сергій Колевич, депутати Ренійської районної ради Ілля Келіогло, Іван Димчев і очолюваний ним колектив ВАТ «Придунайський». Важко переоцінити допомогу, отриману від керівника ВАТ «Ренійський м’ясокомбінат», депутата райради Алмана Усамова.
Що цікаво: як тільки на стелі були встановлені меморіальні плити, біля пам’ятника щодня стали з’являтися свіжі квіти. Пам’ятник ще не був добудований, не був відкритий, а мешканці міста вже приходили до нього і приносили букети.
Фото автора, з книги «Рені. Ren. Tomarovo. Reni. Рени з найдавніших часів до наших днів» Ренійської публічної бібліотеки та «Краєзнавчого вісника» Ізмаїльського історико-краєзнавчого музею Придунав’я.
Інтернет-видання Бессарабії
