Мабуть, не знайти в Рені людину, яка б не була знайома з творчістю Кристини Тукілуш. Унікальний тембр голосу, самобутній сценічний образ, професійне виконання складних вокальних композицій і, звичайно ж, приголомшлива харизма та потужна енергетика – перед цим не може встояти навіть найдосвідченіший глядач. Не лише у рідному місті, а й далеко за його межами.
Їй аплодували у Києві, коли вона ще школяркою взяла участь у конкурсі «Голос. Діти», а згодом і на інших сценічних майданчиках, зокрема закордонних, де продовжують аплодувати і зараз. Як вона стала учасницею цього найпрестижнішого конкурсу? Як можна назвати жанр, у якому виступає? Що випробовує перед виходом на сцену? На ці та інші питання ми й попросили відповісти на нашу талановиту землячку, творчими успіхами якої ренійці заслужено пишаються.
– Кристино, розкажіть, будь ласка, про вашу родину, хто ваші батьки, наскільки вони підтримують ваші творчі устремління? Може, щось радять, десь критикують…
– Я виросла в маленькому, але чудовому місті Рені, у простій родині, якою дуже пишаюся. Бувши дитиною, зростала в атмосфері цілковитого порозуміння, поваги та підтримки. Моя мама, Любов Тукілуш — це мій найвірніший і найоб’єктивніший критик, до думки якого я завжди прислухалася і мені не соромно зізнатися, що дослухаюся досі. Мій батько Олег Тукілуш – мій головний слухач, але, на жаль, дуже необ’єктивний, якому подобається все з моєї творчості. Але найголовнішим творцем та прикладом у житті для мене був і є мій дідусь – Василь Миколайович Михайличенко, який завжди поруч, підтримує та підбадьорює правильними та наставницькими порадами, навіть через сотні, тисячі кілометрів. Ще в мене є молодша сестричка Кароліна. Це наш вічний позитивний двигун, який любить танцювати під мої пісні.
– Як давно ви займаєтеся вокалом? Як дійшли до цього? Ви самі в собі відкрили свій талант чи хтось вів до успіху, чи вірив у вас?
– Співати я почала ще в далекому дитинстві, співала у все, що може бути схожим на мікрофон: дезодорант, настільну лампу і уявляла себе зіркою, якій аплодує величезний концертний зал. Але мої батьки навіть не уявляли, чим ці домашні концерти можуть закінчитись.
Мої співочі здібності помітила педагог музики школи №3 Єлизавета Здраєвська, в яку я перейшла у 7 класі, та запропонувала мені взяти участь у вокальному конкурсі, який я благополучно виграла. Ця перемога штовхнула мене на те, що я почала ставитися до свого вокального таланту серйозніше і паралельно з навчанням гри на саксофоні я почала займатися з педагогом з вокалу Світланою Василівною Січкар, яка щиро в мене вірила і ділилася всіма своїми знаннями та досвідом.
– Розкажіть, будь ласка, як потрапили на конкурс «Голос. Діти». Як давно це було і який результат? Ваші спогади, враження про цей період. І загалом, що дав вам цей конкурс?
– Якось, допомагаючи мамі на кухні, я побачила рекламу по телевізору про набір конкурсантів на проект «Голос. Діти» і подумала: а чому б і не спробувати? Заповнивши онлайн форму на участь зі своїм педагогом, ми навіть не припускали, що до нас повернуться зі зворотним зв’язком. То був кінець 2014 року. Пройшовши два передкастинги, я з гордістю можу сказати, що потрапила до сотні найкращих голосів країни. Саме так і сталася точка відліку початку моєї творчої кар’єри. Цей проєкт дав мені можливість повірити в себе та свій талант, показати себе публіці, взяти участь у зйомках рекламних роликів. Я стала переможницею усіх регіональних та обласних вокальних конкурсів. На початку 2015 року я стала володарем титулу Талант року та Гран-прі.
– У якому жанрі ви виступаєте? Як вибираєте репертуар?
– Як автор та виконавець своїх власних пісень, я не можу конкретизувати жанр, у якому я працюю. Як творча людина, я поєдную різноманітні жанри та манери виконання, експериментую і постійно шукаю щось нове, що буде цікаво моїм слухачам.
– Ваша творчість – це для вас лише хобі чи, може, вона допомагає заробляти на життя?
– Є такий вислів у Конфуція: “Зроби своє хобі роботою і тоді тобі не доведеться ні дня працювати”. Це те, чим я зараз займаюсь. Щоб улюблена справа мого життя приносила не лише дохід та задоволення, а й радість та насолоду людям.
– Чи були у вас зустрічі з якимись відомими та не дуже, але професійними виконавцями, композиторами, музичними критиками? Чи оцінювали вони якось вашу творчість? Чи надходили пропозиції щодо співпраці?
– Зважаючи на свою діяльність і в тій галузі, в якій я творю та розвиваюся, я постійно стикаюся з висококваліфікованими професіоналами своєї справи, які досягли світового рівня популярності та із задоволенням черпаю їх досвід та знання. З вдячністю приймаю їх якісні та ефективні оцінки і, часом навіть, критику, прислухаюся і прислухаюся до їхніх порад. Із задоволенням розглядаю їхні цікаві пропозиції про співпрацю та з багатьма вже зараз співпрацюю.
– Яку музику слухаєте? Хто з артистів ваш кумир та чому?
– Я поціновувач різної музики та різних напрямків. Мені складно сказати, що конкретно мене приваблює, все, мабуть, залежить від мого настрою чи стану душі, адже будь-яка музика є прекрасною і має право бути почутою. Сьогодні я можу слухати гармонійний джаз, завтра строгу класику, а післязавтра – запальний поп. Я музикант і що може бути для мене краще за музику, адже кожна нота, кожен акорд – неповторні. Це найтонша матерія, що говорить із душею, це мова, якій не потрібні слова. Я не маю кумирів, але маю виконавців, які мені подобаються. Кристина Агілера, наприклад, зірка світового масштабу, що володіє неймовірною енергетикою, сильним вокалом, вражаючою подачею та фантастичною працелюбністю.
– На яких майданчиках, окрім рідного міста, ви виступали? Які емоції ви відчуваєте, виходячи на сцену? Наскільки тонко відчуваєте настрій аудиторії?
– Якщо ми не говоримо про виступи та сольні концерти, які я давала в рідному місті, то я брала участь у концертах у багатьох містах моєї рідної країни. Оскільки я живу в серці Великобританії – Лондоні, мені пощастило виступати на багатьох якісних майданчиках Англії. Саме тут я познайомилася з іншою структурою та формою концертів, що дуже сприятливо позначилося на моєму творчому досвіді. Хочеться окремо відзначити моє виконання на міжнародному турнірі з художньої гімнастики, в якому брали участь спортсмени з 15 країн, де мені випала честь відкриття та закриття цього грандіозного заходу. А також виступ на міжнародному бізнес-з’їзді інвесторів та бізнесменів. Цей досвід допоміг мені знайти однодумців у всьому світі, вийти на комунікацію з людьми зі списку «Форбс», із мільйонними блогерами та заявити про себе відомим продюсерам.
– Який найбільший комплімент, як вокалістка, ви почули на свою адресу і яке саме критичне зауваження, що запам’яталося?
– Для мене найкращий комплімент – це коли мою музику та пісні слухають вухами, а сприймають душею, яка ширяє в ритм мелодії та серцебиття частішає у такт ритму. Коли текст викликає мурашки, що біжать по шкірі, і кожен слухач знаходить у моїй пісні своє власне щастя чи біль. А критичне зауваження, що найбільше запам’ятовується, — це якщо я не зможу торкнутися почуттів і емоцій своїх слухачів.
– Кристино, що вас радує найбільше, приносить задоволення? Що, навпаки, турбує, хвилює? Про що мрієте?
– Для мене радість – це здоров’я моїх близьких, саморозвиток, самореалізація, нові цілі та можливості їх досягати, любов значущих для мене людей та їхня віра в мене. Мої мрії – це мої цілі. Мрійте, прагнете, розвивайтеся та вірте. Мабуть це єдиний шлях до успіху. Щоб бути щасливим, не потрібні причини.
Інтернет-видання Бессарабії
