Вже більше як рік двоє волонтерів В’ячеслав Мараренко та Олександр Бабенко із сіл Удобне та Старокозаче Білгород-Дністровського району помагають 88 окремому батальйону морської піхоти наближати перемогу. Ще до початку бойових дій на Херсоні вони постачали військовим необхідні речі, зокрема буржуйки, окопні свічки, їжу, одяг. У свою роботу хлопці намагаються підключати учнів, місцевих активістів і просто небайдужих. Аби віддячити військовим за їх важку та небезпечну працю волонтери вирішили зробити їм цінну річ – польову пересувну лазню. Інтернет-видання «Махала» поспілкувалася з одним із волонтерів, щоб дізнатися деталі волонтерської праці, зокрема історію створення лазні.
Познайомилися волонтери з 88 окремим батальйоном морської піхоти на самому початку повномасштабного вторгнення, коли ті якраз обороняли Одещину від ймовірної висадки ворожого десанту. Навесні 2022 року в морпіхів стала гострою проблема відсутності душу. Тож, В’ячеслав взяв вирішення цього питання на себе і трохи згодом у військових з’явилися два душі. Також волонтери пробивали свердловину, натягували крани, очищали криницю – робили усе можливе аби створити військовим хоча б мінімальні комфортні умови. А потім, коли військові передислокувалися на Херсонщину, чоловіки передавали їм туди одяг, інструменти, плівку, їжу. Саме тому, коли волонтери вирішили створити польову лазню, вибір адресату був очевидним.
«Хлопцям хотіли допомогти навіть мої старенькі патріоти – бабуся з дідусем. Вони пекли їм багато пиріжків, які я потім передавав. А потім вирішили допомогти чимось великим», – розказує В’ячеслав.
В’ячеслав розказав нам, що незадовго до створення лазні, волонтери ремонтували та перероблювали під потреби військових сім військових КРАЗів, три БТР, а також три машини для підрозділу Одеської протиповітряної оборони, завдяки яким можна збивати шахеди.
Процес створення польової лазні почався з того, що волонтери побачили в мережі відео про те, як її виробляють у місті Одеса. Тож, товаришам довелося туди поїхати особисто та подивитися увесь механізм зсередини, аби потім відтворити його власноруч.
Хазяїн місцевої агрофірми надав Вʼячеславу та Олександру корпус від автобуса. І саме тоді почався процес створення лазні. Спочатку волонтери придбали і встановили новий двигун із коробкою за 60 тисяч гривень. Всередині все оздобили з вагонки. З ольхи зробили парилку. Все інше – з нержавіючої сталі. Поставили насоси, генератори, пральну машину, морозильну камеру, душові та гідрофор.
«Лазню було дуже важко робити, бо автобус був старий, довелося багато чого міняти та ремонтувати і до того ж нам потрібно було більше допомоги від людей», – зізнається В’ячеслав.
Його задача полягала в тому аби оздобити лазню зсередини та зовні, змінити двигун. Олександр, своєю чергою, займався закупівлею необхідних матеріалів та пошуком людей для допомоги у її створенні. На допомогу волонтерам було представлено декілька морпіхів із батальйону, із якими робота пішла значно швидше. Також за власним бажанням хлопцям на допомогу приїжджали різноробочі з ремонтної бригади міста Білгород-Дністровський.
Цей проєкт волонтерам вдалося закінчити за 3 місяці. Проблема виникла у відсутності якісних труб для буржуйок, а дістати їх чоловіки змогли лише у сусідньому селі.
«Ми з Сашею практично все робили удвох, а коли я просив допомоги у людей вони мені відповідали, що не мають на це часу. Вони просто не розуміють, що там, де наразі тил, в будь-який момент може стати фронт», – із сумом ділиться волонтер.
В’ячеслав, у ході розмови, зізнався нам в тому, що на цей проєкт, а також за час їхньої роботи сільська рада села Удобного не виділяла грошей. Й до того ж його здивувала байдужість місцевих жителів, а також мешканців Бессарабії загалом. Ті, хто хотів допомогти, було одиниці, всі інші піклувалися про своє життя та добробут. Проте, не дивлячись на ці проблеми, волонтери продовжили свою роботу, знаходячи рішення у важких ситуаціях. Їхні зусилля і самовідданість допомогли успішно створити польову лазню, яка вже не один місяць стає в пригоді болградським морпіхам.
«Дуже корисна і вдала конструкція, яка актуальна у будь-яку пору року. Усі хлопці задоволені та вдячні за надану цінну річ», – говорить про лазню морський піхотинець з позивним “Штурвал”.
Наразі волонтери продовжують свою роботу. Вони допомагають не тільки 88 ОБМП, але й намагаються закрити запити інших військовослужбовців та за можливості постачають їм усе необхідне.
Інтернет-видання Бессарабії
